Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова

— Голова паморочиться, — прошепотіла, тримаючись за чоловіка.

Він підхопив мене на руки і поніс у спальню. Там на нас чекав сюрприз, щоправда, не приємний. За ліжком у кріслі розташувався найманець із пістолетом у руках. У мене кров відхлинула від обличчя і я стиснула сильніше піджак чоловіка. Він поставив мене на підлогу і засунув до себе за спину. Я лобом уткнулася йому в спину і прикрила очі, активувала дар. Одразу видихнула, у будиночку ми були не самі й "група підтримки" теж була в нашій спальні. Януш вів сьогоднішній день, а мене майстерно відволікли і навіть не дали згадати про загрозу.

— Дівчину ти мені віддаси по-любому, — сказав темний, встаючи з крісла. — І думаю, простіше буде вбити тебе, хлопче. Нічого особистого.

— Нічого особистого, — сказав Анрес і рушив найманця кулаком по голові, той миттю впав на підлогу непритомний і, можливо, мертвий.

Ось тільки він встиг вистрілити, і я помітила, як перед Алексом світиться багатошаровий захист і за моєю спиною теж.

— Сестро, ти як? — запитав Януш, віддер мої руки від піджака Алекса і віддав йому в обійми — Так, знаю, не про таку ніч ти мріяла. Довелося коригувати, вибач.

Просто кивнула і сказала тихо:

— Я б випила чаю.

— Можу й вина накапати, — сказав Лішкорт, знімаючи відведення очей і розвиваючи захист, — Анрес, ти йому шию зламав!

— Не втече. А так живий. І Лія у нас на цілителя вчиться, може підказати, як транспортувати тіло, щоб не добити.

— Можу накласти магічну шину, — сказала, запустивши в себе заспокійливе заклинання.

Чоловік тільки бровами висловив здивування.

— Майстер Грог і не такого навчив.

Не підходячи близько до найманця, створила йому магічну шину і зафіксувала її на його шиї. І заодно провела діагностику інших ушкоджень.

— Тепер можете на ноші перекладати і забирати, — і вже повернувшись до чоловіка, сказала — Я тут спати не буду!

— Для нас інша кімната, — із задоволеною посмішкою сказав Алекс, — хлопці підготували її по особливому і накрили ілюзією, нібито вона порожня. А тут зробили легкий натяк на романтику, щоб найманець вирішив, що це наша спальня.

Просто кивнула і пішла на кухню робити чай. Алекс не відставав від мене, бачив, що я не зовсім у порядку. Мене ніжно обійняли і ніжно погладжували по спині. Заплющила очі й подивилася, чи будуть ще напади. На моє величезне полегшення, у наш медовий тиждень буде все добре. Несподівано згадалося, що рік тому я говорила Дереку, що в нього будете ще донька. Але тоді вони її так і не зачали і мені нічого з цього приводу навіть не сказали. А зараз стою і розумію, що мушу у видіннях звертати увагу на час, коли це станеться. І цього літа брат дізнається про чергову дитину.

— Відпочивайте, — сказав Лішкорт, проходячи з Анресом повз нас, вони удвох забрали найманця.

— Спасибі, — сказала їм навздогін, Алекс тільки кивнув із вдячністю.

— До завтра, — підморгнув мені брат і вже Алексу сказав — Відволікай її гарненько.

— Обов'язково, — муркотнув чоловік.

Щойно ми залишилися самі, він вимкнув чайник, закинув мене собі на плече і втік до спальні.

Коли запалилися тьмяні магічні світильники, я побачила ліжко, всипане пелюстками троянд. Трохи пелюсток було й на підлозі, кілька великих букетів стояли у вазах. Придивившись зрозуміла, це живі квіти в горщиках із землею.

— Краса!

— Троянди поїдуть до нас у сад, потім віддам садівникові, щоб пересадив.

— Садівникові?

— Типу ти чи я вміємо квіти пересаджувати? Я знайшов того, хто вміє.

— Ти моє диво! — поцілувала чоловіка.

— Це ти моє найулюбленіше і довгоочікуване диво! Я на тебе так довго чекав і тепер ти повністю моя!

Ніч стала казковою, чоловік показував, як він мене любить, а я відповідала взаємністю. Переривалися на невеликий відпочинок і знову накидалися одне на одного. Сон зморив нас тільки з першими променями сонця. А прокинулися ми від запаморочливого запаху смаженої курки. Тихо застогнала, тіло боліло, немов я спортом займалася, а не коханням.

— Як ти? — запитав чоловік хрипло.

— Тіло болить, дивно це.

— Ти забула, що ми вночі робили?

— О ні, добре пам'ятаю! Але начебто ми й раніше все це пробували, а в мене відчуття немов я півночі на бойовій підготовці була.

Мене взяли на руки і віднесли в теплий душ, вода змила залишки сну і неприємні відчуття.

— Так краще, — муркотнула я — мама, мабуть, пожаліла нас і нам принесли їжу.

— Я попередив, що мало ймовірно, що ми прийдемо сьогодні. Твій батько так з розумінням подивився, і сказав, що принесе їжу.

— Ти найкращий! — поцілувала Алекса в губи — Люблю тебе шалено.

— А я тебе, моя кішечка.

До рідних ми все ж таки прийшли, але ближче до вечора і спочатку зайшли поплавати в озері. Нас дружно обіймали, а діти ще й дивно принюхувалися.

— Що?

— Від вас водоростями пахне, — сказала Іза.

Я тільки посміхнулася й обійняла дитину. А дивлячись на старшого брата з дружиною зрозуміла, що вони вже зачали ще одну доньку.

— Ну, що ти там бачила? — запитав братик.

— Пам'ятаєш, я рік тому говорила про доньку? — брат кивнув — Вітаю!

Дерек з Ірою переглянулися.

— Ти серйозно? — не повірив брат.

— Ну я досі вчуся і часом не уточнюю дату видінь. І вчуся це враховувати. Мам, через скільки буде видно?

— Уже, — хмикнула матір, — сестра має рацію, ви зачали. Хоча до тічки ще довго.

Брат з Ірою так мило почервоніли.

— Оу, є один стовідсотковий спосіб, — сказала Дереку з усмішкою.

— А ти звідки знаєш? — червоніючи запитав брат.

— В Алекса мами дізналася, запитала так, суто теоретично, що буде. Мені сказали, що онуки будуть одразу.

Батько тихо реготав, обіймаючи дружину.

— Дерек, у тебе сестра теж скромністю не страждає, є в кого!

— Ну, цілитель Грот відучив соромитися, особливо якщо потрібно щось запитати з медицини. Я, щоправда, відразу не здогадалася в нього запитати, потім просто уточнювала. Мені лекцію години дві читали, було пізнавально. У вас їжа є? Ми доїли те, що ви нам принесли.