Валерія Дражинська - Ти отруїв мене собою, Валерія Дражинська

Тільки зараз помічаю, що спілкується він із нею як із ручним песиком. Здебільшого віддаючи накази. А їй у радість. Ще й слухняна. Ідеальна дружина.

- Антоне, Каріно! Зустрінемося завтра, - вони удвох ідуть на вихід, але вже біля дверей Дімітріс раптом гальмує та повертається до мене, - Потрібно берегти своє здоров'я, Каріно!

Щойно вони ховаються з поля зору, я фиркаю. Це він так тонко ще раз натякнув, що не бажає бачити мене на своєму весіллі? Я з першого разу зрозуміла. І нічого мені про це нагадувати. Ось тепер я точно туди піду. Хоч би як боляче й неприємно мені не було!

- Намучиться вона з ним, - зітхає Антон, їй богу, як стара бабця.

- Це її вибір. І, здається, вона щаслива, - не помітити очевидне неможливо.

- Одне іншому не заважає. Підемо, відведу тебе нагору, - Антон піднімається і тягне мене за собою, - Якщо ти вирішила завтра йти на весілля, потрібно сьогодні добре відпочити.

- Як скажеш!

Завтра справді важкий день! Для мене!

 

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно