Іван Семесюк - Еволюція або Смерть! Пригоди Павіана Томаса

По-перше, досі не є зрозумілим, для чого те дослідження взагалі потрібне. По-друге, неві­домо, куди складати його результати. Нам гостро бракує мішків і клумаків. Всі під­ходи до міністерства завалені результатами дослідження, і через це співробітники держав­ної установи не можуть продертися на свої робочі місця! Ніхто не працює, людям міся­цями не платять зарплатню, тому вони заходи­лися хворіти і помирати! Тогочас ледь не щодня у міністерстві помирає один-два відповідальні співробітники з тих, хто, навпаки, через стоси нашої аналітики не має можливості вийти на двір по харчі. Хто в цьому винуватий?!!

Ось ви, так-так, саме ви, можете дати відповідь на це питання?! — гримнула у мікрофон Роксолана Заглушко і вчепилася поглядом у Томаса Яковича, який уважно слухав доповідь і гриз сма­чний бурячок.

— Я?!! — від несподіванки Томас озирнувся і під­скочив. — Ну, знаєте, я не впевнений, але мені здається, що у цьому конкретному випадку мініс­терство саме в усьому винне, і настав час влаш­тувати в ньому каральну пожежу! Нехай всі вони там повиздихають, дармоїди! За що ми пла­тимо податки?!! Проведено дуже важливу, вкрай необхідну роботу, а у цих гандонів немає навіть мішків на результати! Ганьба!

Зала схвально замугикала і заворушилася.

— Маєте рацію! — сказала пані Роксолана і продов­жила. — Постала ще низка дуже важливих питань, які потребують додаткового вивчення і фінан­сування. Вони стосуються, власне, розширення ґендерної класифікації. Що робити з такими, наприклад, ґендерно-соціальними групами, як-от одноногі транспідараси без хуя, або ж, приміром, однорукі гетеромаргінали з пиздою замість їбальника? Через відсутність чіткого ґендерного статусу всі ці групи вдаються до негативних соціальних девіацій, головними з яких є тяжкий алкоголізм і наркоманія! Лише уявіть собі, до яких жахливих трагедій це призводить! — спалахнула пані Роксо­лана. — Тиждень тому на ґрунті отакої невизна­ченості в Харкові перепиздилися між собою учасники круглого столу «ЛГБТ — аграрна реформа в дії» і члены трансправославного мотоклубу ім. Орджонікідзе. То ви мені скажіть, шановні, нахуя ці стреси?!! — знову гавкнула пані Роксо­лана і хижо вишкірилася на слухачів.

З центральних рядів пролунав голос Томаса Яковича.

— Пані Заглушко, дозвольте поставити запитання!

— Так, прошу, питайте! — зацікавлено озвалася лекторка.

— А можна я всіх оцих страшних бабів, що вмос­тилися навколо мене, тихенько виїбу? Бо вже не можу терпіти! Обіцяю, що не заважатиму! Просто пойміть мене правильно — хтось мусить це зро­бити, то чому, власне, не я? Чудова ж нагода!

— Авжеж-авжеж, але не баріться! Приміщення орендовано нами лише до третьої години. Після нас тут проходитиме форум соціал-демократичної молоді, тому все має бути культурно. Щоб до тре­тьої все було виїбано і прибрано!

— Так, пані! Дякую! — сказав Томас Якович і смик­нув блискавку на штанях.

Феміністки радісно заворушилися і зачовгалы своїми стільцями поближче до павіана. Томас бадьоро випростався і поліз в ширіньку по прутня, але тут сталася прикра несподіванка — прутня в штанях не було. Він десь дівсь.

— А-а-а-а-а-а-а!!! — страшно заволав павіан. — Де подівся мій хуй?!!!

— Ага!!! Проклятий сексист! Думав, так просто виїбати феміністичний конгрес?!! Твій хуй в яйці, яйце в качці, качка в труні, труна на дереві, а дерево в пизді на гвозді! Дівчата, а ну, давіть цього маскулятора, покажемо мавпунові справж­ній Queer-атентат! Хапайте його!

Зала здригнулася і полізла на Томаса мов хробаче кубло. — У-у-у, у-у-у!!! — чулося крізь кляпи з ротів. Дівчата дзвенькали кайданами і ланцюгами та намагалися розчавити Томаса вагою власних тіл, через що масово чавилися самі, але не зупи­нялися. Томас крутився мов змій на сковорідці, вислизаючи з-під тіла чергової феміністки, високо підстрибував і знову вимахував своїм скрамасаксом на всі боки. Під його ногами вже було криваве місиво з пошинкованих феміністок і порубаних ланцюгів, але вони все одно лізли і лізли.

— Убийте його!!! — кричала у мікрофон Роксолана Заглушко і гасала по сцені в своєму горилячому костюмі. — Смерть!!! Смерть!!! Смердюча свиня!!!

Тут у двері хтось делікатно постукав. Колотнеча миттєво призупинилася, всі перелякано приниш­кли, зокрема Томас Якович і пані Заглушко. Весь конгрес витріщився на зачинені двері.

— Хто там? Ще ж нема третьої години! Наче ж ще рано! — невпевнено гукнула у цілковитій тиші Роксолана. — Ще не час!

— Та нам похуй, третя чи не третя! Відкривайте мерщій двері, бо винесемо їх разом зі стінкою! — відізвалися за дверима. — Іменем культурної революції!!! Відкривайте!

— Так, а ви хто такі? — спитав Томас Якович. — І що вам треба? У нас тут своя атмосфера! Йдіть оно навпроти, до футурологів!

— Ми боснійські маоїсти з Баня-Луки! Маємо перевірену інформацію, що в залі знаходиться відомий японський мілітарист Банкей Саругатович Йотаку! Видайте його нам, і ми підемо! А ні — то начувайтеся!

Чутно було, як за дверима тупотіли десятки ніг, клацали затвори нарізних карабінів, енергійно вигукувалися команди. Маоїсти лаштувалися до штурму феміністичного конгресу.

— Такої хуйні у нас тут немає! — крикнула дверям Роксолана Заглушко. — У вас невірна інформація! Нас підставили футурологи!

— Відкривай двері, стара ропухо! Це у твоїх же інтересах! Рахуємо до ста!

Чутно було, як до дверей підкотили стінобійну установку і заходилися відкривати ломами ящики з протиґендерними гранатами.

— Вони там що, геть їбанулися? — тихенько про­мовила пані Роксолана і почухала дупу. — А як же соціал-демократична молодь? Який ще Банкей Йотаку? Хто це такий? Які ще маоїсти?

Томас Якович стояв з роззявленим ротом і при­речено дивився в нікуди. Весь павіан, від носа до хвоста, був вкритий холодним потом.

— Банкей, — тихо сказав мавпун. — Бан­кей Йотаку. Банкей Саругатович Йотаку, пані Роксолано, — це я.

— Та ти шо! — голосом Газдрубала Калачакровича відповіла пані Заглушко. — І що ж мені тепер робити? Всратися та й не жити?

— Дівчата! — звернулася Заглушко до феміністок, що мовчки валялися по підлозі з виряченими від ненависті очима і мокрими кляпами в ротах. — Спочатку розчавіть цю огидну мавпу, а тоді, коли маоїсти зламають двері, вбийте їх всіх до одного. Нехай ніхто з них більше ніколи в житті не поїде на село до батьків! This is восьмоє марта!!!

— У-у-у-у-у-у-у-у!!! — знову загудів конгрес і нава­лився на павіана. За хвилину Томаса Яковича було остаточно поховано під вагою феміністичної офензиви. Тим часом у дверях почулися перші удари стінобійного тарану.

«Я Банкей!» — подумав на прощання мавпун і вкотре віддав душу Недайбогові.

ЛЕКЦІЯ № 7

Томас Якович Сирота, трансправославний пенсіонер-сталініст з невеличкого райцентру в Луган­ській області, причвалав додому після чергового мітингу під Райрадою. Цього