Каріна Іша - Красуня для ловеласа, Каріна Іша

8 глава

Єва

Він сказав "люблю тебе"! Кров припала до скронь, у голові галас, щоки почали горіти, дихання збилося. Невже це правда. Мені здається, що я зараз сплю. Ці дні після розмови з Христиною я довго розмірковувала, намагалася розібратися у своїх почуттях до Ігната. Ось він, тут, зараз за моєю спиною.  Я чую його дихання, чую биття його серця. Так Єва! Стоп. Він ловелас. Що йому варто сказати ці слова, щоб досягти бажаного, в даному випадку мене. А може, дати йому шанс? Можливо я помиляюсь? Я заплуталась. Коротше ризикну, потім розбиратимуся з наслідками. Вирішую, що похід у кіно саме те, що розпочати перевірку. Можна сказати, перше побачення. Різко розвертаюсь до нього, він дивиться на мене, практично не моргає. Цікаво, про що він зараз думає? Примружую очі, намагаюся прочитати його емоції. Який він красивий!! Де вони такі беруться? Аполлон, що зійшов з небес.

- Твоя пропозиція сходити в кіно, ще в силі?

- Євааа, - він гарчить, тому що не отримав мою відповідь. Розуміє, що я намагаюся змінити тему розмови.

- Відповідай, так чи ні?

- Так

- Тоді пішли у кіно... - кажу йому , беру його  за руку. Виходимо з кабінету, я ловлю незадоволений погляд Макса. Час із ним поговорити. Він добрий, але я нічого не відчуваю до нього. Він має це зрозуміти. Може краще, щоб він звільнився? Хоча співробітник він відмінний, але так не може продовжуватися. Гаразд, все потім, зараз потрібно розібратися з початку у собі, у своїх почуттях.

Їхали в машині, Ігнат запитував мене про мій бізнес. Він подумав, що в мене є хтось, навіть приревнував мене. От же божевільний. Чомусь захотілося пояснити йому, що мені допомагає в бізнесі батько, а не якийсь там коханець, як він подумав. Мені справді було важливо, щоб він нічого такого не вигадував. Його імпульсивність та ревнощі можуть все зіпсувати. Розповіла йому, що мама Гліба, Ганна Сергіївна, запросила мене на день народження Гліба та Христини. Він навіть здивувався, коли дізнався, що наші друзі народилися одного дня. До речі, треба придбати їм подарунки. Цікаво, а ми з Ігнатом поїдемо туди, як пара? Чи я цього хочу? Так, мабуть, хочу. Навіщо собі брехати! А коли запитав про мій день народження і сказав, що він народився 1 січня, то ось це було для мене не очікуваністю. Ось це вже прямий збіг якийсь. Гра долі в якомусь сенсі.

У кінотеатрі він не відпускав мою руку. Ми вибрали якусь мелодраму. Людей у ​​залі було небагато. Здебільшого закохані парочки. Ось цікаво, ми зі сторони теж схожі на закоханих? Купили попкорн та колу. Почали дивитись фільм. Ігната не цікавив фільм, він не відривав погляду від мене. Я вдавала, що мені цікавий сюжет фільму, поїдала попкорн, намагалася на нього не дивитися. Хоча я чудово відчувала його погляд на собі. Він обпалював, змушував мої щоки червоніти. Слава богу у залі було темно. Я чула, як він важко дихає, як голосно б'ється його серце. Я облизала губи, почула, як нервово зітхнув. Ще трохи і він зірветься. Так Єва, спокійно. Не звертай уваги. Хоча це важко. Я сама прямо тремтіла, коли він був так близько. Ось що мені робити. 

Сеанс закінчився, люди почали виходити.

- Єва, стій. У тебе тут щось. - він торкнувся рукою моїх губ. Провів великим пальцем по нижній губі. - Попкорн прилип.

Мій подих від його дотику збився. Він дивиться на мене, в його карих очах я бачу палаючий вогонь. Ось це одночасно і лякає та збуджує. Він накриває мої губи. Поцілунок гарячий, при цьому трохи болісний. Охаю, від несподіванки, тим самим пропускаючи його язик ще глибше. Він досліджує мене, я відповідаю йому. Кладу руки йому на груди, лну до нього. Мені здається, що блискавки виблискують між нашими тілами, коли наші язики стикаються. Ми змушуємо себе відірватись один від одного, адже ми в приміщенні не одні. Хоча до нас нікому немає справи. Він торкнувся моєї щоки. І стільки в цьому жесті було ніжності, що на очах мало не виступили сльози.

- Куди далі? Вечеря і просто погуляємо? - майже муркоче він.

- Не знаю. Здивуй мене!

- Здивувати? Добре, сама напросилась. Пішли.

Виходимо до машини. Ігнат відкриває задні двері, дістає шарф.

- Повернись і закрий очі.

- Навіщо?

- Просто зроби, як я тебе прошу. Боляче не буде. Ти ж сама попросила мене здивувати тебе?

- А як буде? - питаю, доки Ігнат зав'язує мені очі. - До чого готуватись?

- Єво, не провокуй! А то зараз отримаєш по дупі! Я й так на межі, ледве стримую себе. Буде добре, тобі сподобається.

- Буде добре? Мені  сподобається?

- Єваааа

- Все, мовчу, мовчу.

Допомагає сісти мені до машини. Заводить її. Ми їдемо не довго, хвилин десять напевно. Ми десь зупиняємось. Ігнат виходить, каже що не надовго. І справді, він повертається за кілька хвилин, грюкає дверима багажника і знову заводить авто. Ще хвилин за п'ять знову зупиняємося. Він відчиняє мої двері, знімає з мене моє взуття, бере на руки і кудись несе. Ось чорт. Що він задумав? Ставить мене, під ногами відчуваю пісок, чую звук моря.

- Шарф не знімати, не підглядати. Почекай секунду.

- Як скажеш!

Він відходить, але знаходиться поруч, я відчуваю його аромат. Він п'янить мене. Через пару хвилин він підходить до мене, стає за моєю спиною, обіймає за талію, прибирає моє волосся убік, оголюючи шию. Ніжно цілує. Знімає шарф, я розплющую очі. Ми на березі моря. На безлюдному пляжі. На піску розстелений плед, на ньому келихи, пляшка шампанського, фрукти, коробка цукерок. Я відкриваю рота від несподіванки, але нічого не можу сказати. Дивлюся на нього.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍