Шекспір Вільям - Річард ІІІ (Річард Третій), Шекспір Вільям

– Всіх прошу вас, друзі,
До мене у намет: тут прохолодно.
Нам необхідно спланувати бій.
Входить з воєначальниками у намет.

Підходять до свого намету к о р о л ь Р і ч а р д,
Н о р ф о л к, Р е т к л і ф, К е т с б і та інші.
К о р о л ь Р і ч а р д
Котра година?

К е т с б і
Дев'ять, мій король.
Вечеряти пора.

К о р о л ь Р і ч а р д
Не хочу їсти.
Подай мені чорнила і паперу.
Чи зладили забрало на шоломі?
Чи обладунки віднесли в намет?

К е т с б і
Так, мій король. Для вас усе готове.

К о р о л ь Р і ч а р д
Мій Норфолку, сьогодні у дозори
Поставиш найнадійніших людей.

Н о р ф о л к
Уже іду.
К о р о л ь Р і ч а р д
Із жайвороном встань.

Н о р ф о л к
Усе зроблю, володарю.
(Виходить.)
К о р о л ь Р і ч а р д
Гей, Кетсбі!
К е т с б і
Я тут.
К о р о л ь Р і ч а р д
Гінця до Стенлі надішли:
Щоб військо він привів до сходу сонця,
Інакше Джордж, його єдиний син,
Негайно кане у безодню ночі.
Кетсбі виходить.
(до слуги)
Налий мені вина і дай нічник.
На ранок Серрі білого сідлайте.
Списи оглянь. Вони легкі й міцні
Повинні бути, – Реткліфе!

Р е т к л і ф
Мілорде?
К о р о л ь Р і ч а р д
Нортумберленда ти сьогодні бачив?

Р е т к л і ф
Із графом Серрі, доки ще не смеркло,
Загони він обходив і бійців
Сердечно підбадьорював.

К о р о л ь Р і ч а р д
Прекрасно.
Налий вина… Не відчуваю нині
Бадьорості й душевного підйому,
Які мені властиві.
(випиває вино)
Ось. Постав.
Приготував чорнило і папір?

Р е т к л і ф
Так, мій король.
К о р о л ь Р і ч а р д
Як перевіриш варту,
Іди до себе. Прийдеш в мій намет
Перед світанком, щоб допомогти
Вдягнути обладунки. Прощавай.
Реткліф і слуги виходять.
Король Річард засинає.

С т е н л і входить в намет Річмонда,
де знаходяться Р і ч м о н д і л о р д и.
С т е н л і
Хай перемога твій шолом вінчає.

Р і ч м о н д
Нехай надасть тобі нічна пітьма
Надійний захист, мій вітчим шляхетний.
Скажи мені, чи матінка здорова?

С т е н л і
Так. Молиться за Річмонда вона,
І шле тобі своє благословення.
Але до справи. Скоро ніч мине,
Ось-ось почне світлішати на сході.
Нема часу, я мушу поспішати.
Готуйся вранці зав'язати бій.
Одна нещадна і кривава битва
Подальшу долю вирішить твою.
Я змушений, на жаль, тягнути час
І в бій вступити лиш у мить останню,
Щоб на твій бік схилити перемогу.
Не смію перейти до тебе зараз,
Бо сина Джорджа, а для тебе – брата,
Негайно стратять на моїх очах.
Прощай. Не час обмінюватись нам
Словами дружби, приязні й любові,
Не час для задушевної розмови,
Для бесіди між рідними людьми.
Дасть Бог – ще наговоримось пізніше.
Прощай. Хоробрим будь і непохитним!

Р і ч м о н д
Мілорди, проведіть, будь ласка, Стенлі.
В тривозі дух, та змушений лягти,
А то мені не дасть свинцевий сон
Піднятися на крилах перемоги.
Прощайте, любі друзі, на добраніч.
Всі, крім Річмонда, виходять.
О Боже, мій небесний полководець,
Поглянь з любов'ю на моїх солдат!
Вложи їм в руки гострий меч відплати,
На ворогів спрямуй його удари
І шоломи ворожі розтрощи!
Зроби із нас своє знаряддя помсти,
Щоб ми ділами славили тебе!
Тобі свій дух безсонний доручаю,
Допоки не склепив своїх очей.
У сні й безсонні бережи мене!
(Засинає.)
З'являється п р и в и д п р и н ц а Е д у а р д а,
сина Генріха VI.
П р и в и д п р и н ц а Е д у а р д а
(до Річарда)
Тобі на серце каменем я ляжу!
Згадай, як на світанку юних днів
При Тьюксбері мене ти заколов.
За це тобі відплата – відчай смерті!
(до Річмонда)
Будь мужнім, Річмонд! Душі всіх убитих
Нещасних принців моляться за тебе.
Син Генріха підтримує тебе!
З'являється п р и в и д Г е н р і х а VI.

П р и в и д Г е н р і х а VI
(до Річарда)
Коли я смертним був, ти зрешетив
У божого помазаника тіло.
За це тобі відплата – відчай смерті!
За Генріха – карайся і помри!
(до Річмонда)
Ти чистий і безгрішний. Перемогу
У битві я тобі передрікаю,
Як я колись корону передрік.
З'являється п р и в и д К л а р е н с а.

П р и в и д К л а р е н с а
(до Річарда)
Тобі на серце ляжу, наче камінь,
Я, у вині утоплений тобою
Таємно і підступно, брат твій Кларенс.
Згадай про мене вранці у бою,
І меч у тебе виб'є відчай смерті!
(до Річмонда)
За вихідця з Ланкастерського дому
Підносять молитви убиті Йорки.
За тебе Бог! Живи і процвітай!
З'являються п р и в и д и Р і в е р с а,
Г р е я і В о г е н а.

П р и в и д Р і в е р с а
(до Річарда)
Тобі на серце ляжу, наче камінь,
Я, Ріверс, підло страчений тобою.
За це тобі одна відплата – смерть.

П р и в и д Г р е я
(до Річарда)
Згадай у битві страченого Грея,
І відчай смерті хай тебе пройме!

П р и в и д В о г е н а
(до Річарда)
Ти Вогена згадаєш і жахнешся,
І випустиш із рук ослаблих спис.
Одна тобі відплата – відчай смерті!

В с і р а з о м
(до Річмонда)
Устань! Образи наші ми встромили
У груди злодія. Переможи його!
З'являється п р и в и д Г а с т і н г с а.

П р и в и д Г а с т і н г с а
(до Річарда)
У злі, кривавий злодіє, ти жив,
І у кривавій битві ти загинеш.
За Гастінгса одна відплата – смерть.
(до Річмонда)
Ти, праведна душа, вставай мерщій!
За Англію іди в смертельний бій!
З'являються п р и в и д и м а л е н ь к и х
п р и н ц і в.
П р и в и д и п р и н ц і в
(до Річарда)
Племінників задушених згадай.
Свинцем тобі придушимо ми груди.
Впади в безодню відчаю й ганьби!
Тобі за нас одна відплата – смерть!
(до Річмонда)
Спокійно спи і з радістю прокинься.
Тебе, засновник роду королів,
Оберігають ангели від вепра!
Убиті Едуардові сини
Тобі бажають щастя й процвітання.
З'являється п р и в и д л е д і А н н и.

П р и в и д л е д і А н н и
(до Річарда)
Я, Анна, та дружина нещаслива,
Що не могла заснути біля тебе,
Прийшла, щоб потривожити твій сон.
В майбутній битві ти згадай про мене
І випусти із рук заслаблих меч.
Тобі одна відплата – відчай смерті!
(до Річмонда)
О, праведна душа! Спокійно спи!
Нехай тобі насниться перемога!
Твій ворог чоловіком був мені,
Та помолюсь за тебе у борні.
З'являється п р и в и д Б е к і н г е м а.

П р и в и д Б е к і н г е м а
(до Річарда)
Я перший просував тебе до трону
І жертвою останньою я став.
Згадай в майбутній битві Бекінгема,
Жахнись злодійства власного й помри!
Впади в обійми пекла розпростерті!
Тобі одна відплата – відчай смерті!
(до Річмонда)
Тобі я не зумів допомогти,
Та і без мене переможеш ти:
За тебе будуть ангели в бою,
А Річард – у безодні на краю.
Привиди зникають.
Король Річард прокидається.
К о р о л ь Р і ч а р д
Змінить коня… Перев'язати рани…
Помилуй, Боже!.. Що це я?.. Це ж – сон!
Як ти катуєш, совість полохлива!
Мигтіння зір… Іще триває ніч.
Холодний піт і дрож. Невже боюсь я?
Кого, себе? Нікого більш нема.
Тут тільки я. І сам собі товариш.
Убивця тут? Нема. Ні, є! Це – я.
Тікати? Як! Від себе? То від чого?
Від помсти. Сам помщуся я собі?
Я сам себе люблю. За що? За благо,
За все добро, що сам собі зробив?
О ні, скоріш ненавиджу себе я
За зло, яке я сам собі завдав!
Так, злодій я… Ні, я збрехав, неправда!
Хвали себе!.. Ні, дурню, не хвали!..
Сто язиків у совісті моєї
І кожен з них про щось своє белькоче,
Та злодій – я у розповідях їх.
Порушував я клятви – стільки клятв!
Я убивав – і втратив лік убивствам.
І всі мої гріхи – які гріхи! –
Волають до судді: "Він винен! Винен!"
О, відчаю! Ніхто мене не любить.
Ніхто, коли умру, не пожаліє.
Хто б пожаліти міг, якщо в собі
Я жалості до себе не знаходжу?
Здалось мені, що душі мною вбитих
Зійшлись в намет до мене й закликали
За муки їх помститися мені.
Входить Р е т к л і ф.

Р е т к л і ф
Мілорде!
К о р о л ь Р і ч а р д
О дияволе! Це хто?

Р е т к л і ф
Я, Реткліф, сер! Вже двічі проспівали
Дзвінкоголосі півні у селі.
Соратники усі вже на ногах,
І більшість одягає обладунки.

К о р о л ь Р і ч а р д
Я, Реткліфе, жахливий бачив сон!
Як думаєш, – соратники надійні?

Р е т к л і ф
Без сумніву.

К о р о л ь Р і ч а р д
Я, Реткліфе, боюся!

Р е т к л і ф
Не бійтеся, володарю, видінь.

К о р о л ь Р і ч а р д
Нічні видіння більш мене вжахнули,
Ніж десять тисяч воїнів живих
З таким вождем, як жалюгідний Річмонд.
Ще не світає. Хочу я пройти
По табору, послухати розмови:
Чи не бажає хтось від нас втекти?
Ідуть геть.

В своєму наметі прокидається Р і ч м о н д.
Входять л о р д и.
Л о р д и
Добридень, графе Річмонде. Ви встали?

Р і ч м о н д
Заходьте, вірні друзі. Вже встаю.
Я вас прошу – пробачте лежебоці.

Л о р д и
Як спалось вам, мілорде, уночі?

Р і ч м о н д
Блаженні сни, видіння найсолодші,
Що будь-коли наснитись можуть людям,
Злетілись в мій намет, як ви пішли.
З'явились душі всіх, кого замучив
Жорстокий Річард. Щиро зізнаюся, –
Радіє серце, бо вони мені
У битві перемогу віщували.
Котра година?
Л о р д и
Вже четверта ранку.

Р і ч м о н д
Озброїтись пора і розпочати.
(Виходить до війська.)
Вже говорив я з вами, земляки.
Не час вести розмови довгі нині.
Одне запам'ятайте: Бог і правда
У цій війні – на нашій стороні.
Молитви всіх святих і всіх убитих
Нас захистять, як стіни кріпосні.
Все Річардове військо не йому,
А нам бажає в битві перемоги.
Бо хто їх вождь? Пригноблювач, тиран,
Кривавий і безжалісний убивця,
Що, стверджуючи владу на крові,
Не розбирався в засобах для цього.
Та, ствердившись, він винищив усіх,
Хто засобом служив йому охоче.
Фальшивий він алмаз, чий сяє блиск
Лиш величчю украденого трону.
Він був одвіку ворогом для Бога.
Якщо ви з Божим ворогом б'єтесь, –
Бог збереже вас, як своїх солдат;
Якщо взялись ви звергнути тирана, –
Зітхнете вільно, скинувши його;
Якщо за рідну землю ви повстали, –
То ця земля віддячить вам стократ.
Якщо дружин рятуєте своїх, –
Вони, як переможців, вас зустрінуть;
Якщо дітей прикрили ви грудьми, –
Вас шанувати будуть і онуки.
Отож, за Бога і за справедливість –
Знамена вище! Виймемо мечі!
Життям відповідаю за поразку:
Готовий трупом в землю я лягти.
Але, у разі успіху, одержить
Належну частку кожен мій солдат.
Сурміть у сурми! Бийте в барабани!
Сміліше в бій! Надіймося на Бога!
Святий Георг із нами! Перемога!
Всі ідуть.

Входять к о р о л ь Р і ч а р д, Р е т к л і ф,
К е т с б і, почет і військо.
К о р о л ь Р і ч а р д
То що ж Нортумберленд про нього каже?

Р е т к л і ф
Що Річмонд не уміє воювати.

К о р о л ь Р і ч а р д
Він каже правду. Серрі що сказав?

Р е т к л і ф
Він посміхнувся і сказав: "Тим краще!"

К о р о л ь Р і ч а р д
Це дуже слушно, так воно і є.
Б'є годинник.
Котра година? Дайте календар.
Хто нині бачив сонце?

Р е т к л і ф
Я не бачив.
К о р о л ь Р і ч а р д
Сьогодні сонце знехтувало землю.
За книгою – година, як зійшло.
Для когось день цей справді стане чорним.