Публій Овідій Назон - Мистецтво кохання

187 Десь під наметом дерев свою долю і гордість дівочу 188     Міланіон у сльозах, кажуть, не раз проклинав. 189 Сіті зрадливі не раз, їй покірний, двигав на шиї, 190     Ратищем гострим не раз диких він клав кабанів. 191 З лука поцілив у нього Гілей, та прикрішої рани, 192     Глибшої рани не той — інший завдав йому лук. 193 Я ж на Менальські хребти не велю тобі збройним спинатись, 194     Ні під вагою тенет потом спливати, ані 195 Стріли грудьми зустрічать — моє обережне мистецтво 196     Інших наказів тобі, окрім м'яких, не дає. 197 Дибки стає — відступай: відступаючи, ти переможеш; 198     Тільки виконуй усе, що б не жадала вона. 199 Ганить — за нею й ти гань, а схвалює — схвалюй за нею; 200     Каже, що так, кажи "так"; "ні" — тоді й ти кажи "ні"; 201 Смішно їй — ти підсміхнись, а сплакне — на сльозу спроможися 202     Їй лиш одній визначать вираз обличчя твого! 203 От вона кісточку гральну метне — промахнися навмисне, 204     А промахнеться вона — виграть їй дай все одно. 205 В довгі кості йде гра — щоб їй програвать не траплялось, 206     "Псів" ти частіш викидай, щоб вигравала вона. 207 Ну, а в "розбійники" гра розпочнеться — ти так зроби хід свій, 208     Щоб над твоїм вояком ворог взяв гору скоріш. 209 Сам окриття з гілочок не соромся над нею тримати, 210     Сам, куди йтиме, в юрбі вправно їй шлях прокладай. 211 Стільчика їй не вагайся підкласти до ложа й сандалі 212     З ніжки тендітної знять чи підв'язати їх знов. 213 Може, тремтітимеш сам, та велительці ручки раз по раз 214     Ти біля серця свого власним теплом зігрівай. 215 І за ганьбу не вважай (хоч це дійсно ганьба, та приємна) 216     Дзеркало, хоч ти й не раб, як чепуриться, тримать. 217 Той, хто потвор поборов, що їх мачуха слать не встигала, 218     Хто небосхил підпирав, потім — на небо ступив, 219 Між іонійських дівчат із кошиком плетеним, кажуть, 220     Зайнятий вовною був — нитку снував, як вони. 221 Бачиш, як ревно служив своїй владарці велет тірінфський, 222     Не завагайся ж і ти взяти його за зразок! 223 Скаже на форум прийти — завчасно на форум з'явися, 224     Якнайскоріше приходь, якнайпізніше відходь! 225 А кудись інде звелить — поспішай, усі справи одклавши, 226     Хоч і юрба на шляху — ти не затримуйсь, біжи! 227 Буде вночі, досхочу нагостившись, вертати додому — 228     За супровідника будь, хай лиш гукне, за раба. 229 Ну, а покличе з села (кохання — не для лінивих!), 230     Ноги на плечі — й туди, як не дістанеш візка. 231 Що там надворі — дарма: чи то спека, чи інеєм зранку 232     Шлях забілів — не барись, гаяти часу не смій! 233 В любощах — як на війні: недолугий — хай відступає! 234     Наші клейноди не тим, хто боязкий, берегти. 235 Ночі без сну, холоди, і страждання, й дороги далекі, 236     Й труднощі — все тут у цих, хоч і м'яких, таборах! 237 Мокнути будеш не раз, як дощі надсилатиме небо, 238     Просто на голій землі, мерзнучи, будеш лежать. 239 Кажуть, що й Кінтій, як був пастухом у ферейця Адмета, 240     Спав у хатині низькій. Хто б гордувати посмів 241 Тим, що промінному богові личило?.. Хочеш, щоб довго 242     Любка з тобою була, — значить, позбудься пихи! 243 А не дозволять іти по безпечній, по рівній дорозі 244     І перед носом тобі брязнуть замком — не біда: 245 Отвором крівля стоїть: зісковзнувши з тієї крутизни, 246     Нишком до любки пролізь через високе вікно. 247 Втішиш її: через мене життям — запишається — важив, 248     Чим очевидний даси доказ кохання свого. 249 Часто, Леандре, ти міг не побачити діви своєї, 250     Все ж, аби знала твій дух, перепливав Геллеспонт. 251 Не посоромся й служниць, котра там до любки найближча, 252     Чи її вірних рабів хитро схилить на свій бік. 253 З кожним вітайсь на ім'я (від того тебе не убуде), 254     Кожному руку подай, кожному чемно вклонись. 255 Ще пам'ятай: в день Фортуни рабові, коли він попросить, 256     Ти подарунок якийсь (не зубожієш!) зроби. 257 Не обійди і служниць у той день, коли в одязі вільних 258     Римські рабині, було, галлів в оману ввели. 259 Врешті, всю челядь своєю зроби; особливо важливі 260     Дверник і той, певна річ, хто