Алекс Грей - Політ завдовжки в життя

І я погодився. Дійсно, подумав я, що я втрачаю? Нічого. Вдома все одно нічого робити, вечорами, тим більше, сусіди не дуже люблять, коли я граю на гітарі. Та й мені було реально цікаво подивитися і послухати. У мене з'явився шанс зробити так, щоб Інга на мене звернула хоч якусь увагу. Ми пробігли під дощем ці кілька десятків метрів, я закутував скрипку в свій спортивний костюм і прикривав її парасолькою. Коли за нами зачинилися двері, ми занурилися в повну тишу. Будівля була старовинною, тут була така звукоізоляція, що дощу не було чутно взагалі. Ми пройшли коридором в бік якогось класу. На стіні висіли портрети учнів. Хтось був з інструментами, хтось на сцені, були і просто портрети. І ось серед всіх цих портретів я побачив її. Інга дивилася на мене з фотографії, посміхаючись і злегка примруживши очі. Вона сиділа за роялем в півоберта. Напевно, це було вже після виступу на якомусь концерті.

— Що, подобається? — почув я голос ззаду і здригнувся.

— Просто це моя однокласниця. — відповів я.

– Інга? Так ви знайомі? Чудова дівчинка. Розумниця і дуже працьовита. — я помітив, що при згадці про Інгу у неї різко змінився вираз обличчя, зовсім зникла посмішка.

— А я думав, що вона талановита.

— Талановита… Вона, безумовно, талановита, але… — задумливо сказала вона і теж подивилася на фотографію. — Знаєш, як говорив Август Бебель? «В кожній людині є цілий ряд здібностей і нахилів, які варто лише пробудити і розвинути, щоб вони, коли дійде до справи, показали самі чудові результати. Лише тоді людина стає справжньою людиною». А я ще вважаю, що талант є у кожного, тільки в одних він прихований, а в інших він зовні або близький до поверхні. Однім потрібні роки, щоб його розвинути, а інші витрачають на розвиток цього таланту кілька днів. Ось є у нас тут одна учениця, вона, до речі, однолітка з Інгою. Маргаритою її звуть, та ти, напевно, з нею знайомий, якщо знаєш Інгу. Так ось, Рита, дійсно дуже талановита дівчинка. Їй все легко вдається і тому вона сильно не напружується. Вона грає прекрасно, але так як грає Інга, тут не грає ніхто. Інга вкладає в кожну ноту всю свою душу, а Рита просто розпещена модними вчителями дитина. У неї вдома рояль, кращий, ніж у нас в музичній школі. Але це їй не допомогло.

— В якому сенсі, не допомогло? — мені хотілося дізнатися детальніше про життя і про відносини моїх однокласниць.

— А ти не в курсі? Декілька тижнів тому, буквально перед закінченням навчального року проходив обласний конкурс молодих виконавців. У фінал відібрали шість піаністів, але після фіналу, коли повинні були оголосити переможців, судді вирішили провести ще один фінальний тур. Туди відібрали двох — Інгу і Маргариту. Коли грала Рита, зал мовчав, а після закінчення виступу були такі овації, що я не пам'ятаю, щоб глядачі так сприймали класичну музику. Рита зіграла «Жарт» Баха. Це було чудово. Але я вболівала за Інгу. Не знаю чому, але я прикипіла до цієї дівчинки. Вона була настільки працьовита, що заслуговувала на перемогу. Я прекрасно розуміла, що після гри Рити їй буде важко, практично неможливо перемогти. І ось, до рояля вийшла Інга. Вона виглядала простенько, в звичайній чорній короткій сукні. Навіть ця сукня на тлі Ритиної виглядала бідно. Вона сіла, поклала руки на коліна і так сиділа секунд десять або двадцять. По залу пішов якийсь шепіт. Я так хвилювалася, що думала, не доживу до кінця концерту. Я, комсомолка, ніколи не бувала в церкві, молилася тоді за Інгу. І ось вона почала грати. Спочатку повільно і тихо. Я не відразу зрозуміла, що це за твір. У заявці було написано, що грати вона повинна «Турецький марш». Але це був не «Турецький марш». І лише, коли закінчився її вступний імпровіз, ми зрозуміли, що це. Це був Вівальді… Антоніо Вівальді. Мій улюблений композитор. І мої улюблені «Пори року». Так, це була «Весна. Гроза», або як зараз модно називати «Шторм». Я не можу тобі передати те, що ми всі відчули. Ця композиція в оригіналі звучить близько трьох хвилин, а Інга грала її хвилин десять або п'ятнадцять. Вона грала з такою швидкістю, що я відчула, як моя блузка прилипла до моєї спини. Це була така імпровізація, якої я ніколи не чула. Я помітила, що весь зал слухає її гру стоячи. І ось, коли вона закінчила, коли затих останній звук, в залі була повна тиша. Нарід, який знаходився в залі консерваторії, просто не розумів, що це зараз було. А потім зал вибухнув. Всі кричали «БРАВО!» І «БІС!». А Інга просто встала з-за рояля, вклонилася і пішла зі сцени. Їй аплодували дуже довго, кричали і свистіли. Сам розумієш, що для консерваторії це дуже незвично. Але так було. Судді довго не радилися, було і так все зрозуміло. І ось оголосили результати. Перше місце дали природно Інзі, а друге — Маргариті. Ні та, ні інша не вийшли на сцену за дипломами. Чому не вийшла Рита, мені було зрозуміло. Вона була настільки впевнена у своїй перемозі, що друге місце — це для неї було повне фіаско. Вона не могла так принизитись перед публікою, тому і втекла ще з середини виступу Інги, як мені потім розповіли. Але куди в той момент поділася Інга, ми не знаємо до сих пір. Ми її так і не нагородили. Вона отримала путівку на міжнародний конкурс, але ми їй цього не повідомили через її втечу. Ми не могли знайти її. Вчителі в школі сказали, що після закінчення навчального року, вона навіть не проходила літню практику. Кажуть, що у неї батько військовий і, швидше за все, вони просто кудись поїхали. Можливо, на літо, а можливо, його і перевели кудись. Але, в будь-якому випадку, ми знайдемо її. Розпочнеться навчальний рік, і вона знайдеться. Ось така історія. До речі, а ти не знаєш, де вона може бути?

— Ви знаєте, ми з нею останній раз бачилися ввечері після всіх іспитів на дачі у Рити. Після цього я її не бачив. — в той момент у мене з'явилося якесь погане передчуття