Олена Воля - І буде життя, Олена Воля

− Взагалі я думала, що він буде у формі, − спокійно відповіла Мілана.

− Ви що? Не домовились остаточно? − сестра похитала головою.

− Скажіть, а у вас тільки жіночі речі? − це вже вона допитувалась у моторної помічниці.

− У нас є одяг навіть для малюків, − посміхнулася дівчина у відповідь.

− Так. Пиши повідомлення для Андрія, що сорочку для нього ми теж купуємо. Або ні, ти йди приміряй ще ось цю сукню. Я вже сама про все домовлюся.

Ось вона. Сукня для нареченої. Довга, прямого крою спідниця, з розширенням від стегна. Блуза з довгим об'ємним рукавом. Широкий пояс підкреслює стан. Червоні та рожеві мальви вишиті на рукавах, грудях, поясі, опускаються стрічкою додолу і обплітають низ плаття.

От тільки ці коричневі черевички сюди не пасують. Мілана опустила погляд на своє взуття. Тільки тепер згадала, що про білі туфлі вона геть забула.

Тим часом Зоряна підібрала вбрання для нареченого і не забула про себе. Сьогодні вона одягнула бордову спідницю, так що вистачить якоїсь непоказної вишиваночки. Дружка має бути доповненням до образу нареченої, а не її віддзеркаленням.

− Тобі не завадить змінити взуття, − підвела підсумки Зоряна, оглянувши з усіх сторін красуню-сестру.

− За ось тим високим будинком є магазин взуття. Український виробник. Різні стилі чоловічого та жіночого асортименту, − вчасно втрутилася в розмову власниця крамниці. Бо Мілана вже хотіла обирати сукню до своїх зимових черевичок. За двадцять хвилин до реєстрації шлюбу дівчата уже стояли біля входу в ресторан "Дивовижний Ірпінь". Принаймні тут було місце їх зустрічі з Андрієм. Далі він мав сам їх відвести до місця церемонії.

Звуки сирени змусили битися і без того схвильоване серце Мілани ще сильніше. Все буде добре. Заспокоювала себе думкою. Вони з Андрієм заслуговують бути щасливими.