Олена Воля - І буде життя, Олена Воля

З Києва Андрій повіз дівчат в Ірпінь. Сказав, що зараз там дещо безпечніше. І розпис теж проведуть в Ірпені.

Вранці Мілана збиралася заскочити у крамницю вишиванок і підібрати собі щось для урочистості. Вони з Андрієм вирішили, що національне вбрання – якраз найкращий образ для наречених. Але оскільки до весілля бачити сукню нареченої не годиться, зустрічатися мали уже переодягнені на зазначеному для розпису місці. Зоряна запевнила, що проконтролює підготовку нареченої. Все-таки це визначна подія і навіть без пишних церемоній наречена має бути прекрасною.

Андрій ще мав владнати деякі свої справи у столиці. І вже разом зі своїм свідком прибуде на церемонію. Вони передбачили можливість тривог, тому обрали для урочистості третю годину дня.

− А як же нам бути з Ярославом? Я про нього зовсім забула. Зараз всі думки про розпис, − Мілана схопилася до телефону і почала гортати контакти у пошуках потрібного номеру.

− І це теж під контролем. Ми зможемо зустрітися з ним сьогодні після 20 години. Він пізніше звільняється, тому зможе в разі чого нас почекати, − Зоряна вже накидала своє пальто і на ходу дожовувала бутерброд. − Пішли, наречена, у нас ще справ і справ.

Мілана навіть уявити собі не могла, що сестра так масштабно займеться її образом. Крамниця з вишиванками − це було друге місце, куди вони потрапили ближче до 12 години.

Спершу поїхали до стиліста. Зоряна ще вчора знайшла в Інстаграмі пристойного фахівця. У нього була ціла студія.Візажист та перукар, вловлюючи усі вказівки стиліста Дмитра, за 1,5 години завершили образ української красуні. Перед Зоряною з'явилася сяюча щастям сестра. Очі виблискували наче бурштин на сонці. Пишна коса лягала на плече, підкреслюючи контури лиця і шиї. Губи як соковиті вишні. Ніжні відтінки косметики надали природної свіжості, зробили очі ще виразнішими.

− Андрій зомліє від такої краси, − сплеснула руками Зоряна, − хіба можна бути такою файнющою?

Мілана засміялася і грайливо покрутилася перед дзеркалом.

− Тепер ти, − Мілана взяла сестру за плечі і підвела до майстрів.

− Я ж тільки свідок нареченої. А раптом затьмарю тебе своєю красою? − Зоряна спробувала відмовитися від такої затії.

− А раптом тобі сподобається свідок і ми відразу зареєструємо два шлюби? − віджартувалася Мілана.

Сперечатися зі старшою сестрою не хотілося тим більше, що жінка завжди прагне бути красивою в чоловічій компанії.

Часу було ще вдосталь. Крамниця з сукнями знаходилася в сусідньому кварталі. Встигнуть навіть щось перекусити в кав'ярні. Геолокація − корисна річ, коли хочеш швиденько усе знайти в малознайомому місті.

Перевтілення Зоряни тривало менше години. Все-таки коротка стрижка мала свої переваги. Ще одна панночка засяяла українською вродою.

На підході до магазину "Вишиваночка" сестри помітили затишну кав'ярню. Спершу вгамувати голод, а тоді вже підбирати наряди. В закладі було людно. Перша година дня. У більшості працюючих обідня перерва.

Мілана помітила вільний столик у самому куточку приміщення. Це їй навіть сподобалося. Не хотіла привертати увагу сторонніх чоловіків. Вистачило залицянь, поки йшли вулицею.

Зоряні ж навпаки хотілося повеселитися. І вона з радістю відповідала на всі компліменти. Сестра виходить заміж, вечірки у них не було. А настрій то святковий. Увесь її запал відразу зник, коли у вхідних дверях з'явилося двоє чоловіків у поліцейській формі.

− Давай поміняємось з тобою місцями, − підсіла Зоряна до сестри. Їй хотілося опинитися спиною до зали і не бачити, що там відбувається.

− Слухай. Я щось не розумію. У тебе проблеми із законом? − Мілана тепер серйозно подивилася в очі сестри.

− Ні. Ти що? − прошипіла Зоряна.

− То чого тікаєш від поліціантів як ошпарена?

− Просто мені здалося, що одного з них я знаю. А знову зустрітися мені не хочеться.

− А ти їх обличчя хоча б роздивилася?

− Та ну. Я тільки форму побачила, то вже вистачило.

− Пані загадковість, давайте уже щось перекусимо і нарешті підемо по мою весільну сукню, − Мілана перевела тему.

Знала, що все одно сестра розкаже у чому річ. Розкаже тоді, коли матиме відповідь. Зоряна завжди була щебетухою. Їй легко вдавалося заводити знайомства, підтримувати розмову. Але іноді виникали ситуації, які плутали думки веселої дівчини. Їй це не подобалося, навіть доставляло дискомфорт при розмові. Мілана це прекрасно знала.

Свій нескладний перекус вони з'їли швидко. Потрібно поквапитися. Сьогодні тривог ще не оголошували. Не хотілося застрягнути під звуки сирени у примірочній або взагалі не потрапити вчасно до крамниці.

− Дивись на цю, з волошками. Така ніжна, − Мілана оглядала сукню на вітрині.

− Тобі потрібна яскравіша, − Зоряна попрямувала вздовж ряду з довгими сукнями.

Дівчат зустріла поважна жінка, напевне, власниця крамниці. Дізналася, що саме їх цікавить. Тоді покликала помічницю, дала вказівки і пішла до каси відпускати інших клієнток. Мілана взяла декілька суконь різної довжини і з різною вишивкою. Вбрання було краще одне від другого.

− А ми ж навіть не знаємо, який орнамент на сорочці у Андрія? − Зоряна виглядала розгубленою.