Владі Вал - Академія на пагорбі: Едельвейс. Частина 1, Владі Вал

- Як вам такий бонус?

Адріан уважно вивчав її.

- Я розумію, чому ти була так впевнена, - зрештою він кивнув. - Субота, так субота.

Він підняв документи й пішов до свого робочого місця. Взамін невеликої стопки, яку принесла Едельвейс, він поклав перед нею кіпу документів в сто разів більшу.

- Ще чаю? Нам тут надовго, - знущально запропонував він.

Едельвейс лише закотила рукава й взялася до роботи.

З кабінету голови студради Едельвейс нахабно вигнали після того, як пробили останні вечірні дзвони. Важкий звук відлунив у коридорах, нагадуючи, що після них коменданти гуртожитку виходили на полювання, вистежуючи порушників. Бажано було не траплятися їм на очі, хоч члени студради вважалися недоторканими. Навіть більше, пан Понкс, комендант-домовик, і пані Жозефіна, коменданша-гномка, підлабузнювалися до них. Усе, що стосувалося гуртожитків, проходило через кабінет голови студради.

 Але причиною її вигнання було зовсім не це. Адріан Шивон не був готовий сидіти за роботою до півночі. Попри працелюбність, йому вигідніше було, щоб Едельвейс не вклалася у встановлені терміни, тоді він отримає її в свою команду.

Напівкровка тримала в руках кілька папок і крокувала пустим коридором до своєї кімнати. Її плечі гули від напруги, пальці заніміли після годин, проведених за документами. Але всередині розливалося задоволення - вона не дала себе провести. Адріан неодноразово намагався відкласти роботу на завтра, але їй не так просто замилити очі. Хоч з більшістю заяв, наказів і настанов вони впоралися, попереду залишалося ще багато справ: правки, зібрати підписи й печатки, домовитися з магістром ботаніки та хранителем ботанічного саду, а ще – заритися в архів, щоб підготувати документацію для кухні. На все це в неї було три дні. Три дні. Вона впорається.  

Коридори академії вночі виглядали інакше. Вогні чарівних світильників тремтіли, відкидаючи примарні відблиски на старий камінь. Десь угорі клацав механізм годинника, відмірюючи час, а вдалині з глухим скрипом зачинялися двері - хтось поспішав сховатися від нічного патруля. Повітря пахло старими фоліантами, воском та легким присмаком магії.

Едельвейс піднялася сходами, полегшено зітхнувши, що не зустріла пані Жозефіну. Їй не хотілося пояснювати, чому вона ще не у своїй кімнаті.

Коли вона нарешті увійшла, її зустріла мертва тиша. Постіль сусідки була рівно застелена. Не дивно. Та знову десь зникла на ніч, і це навіть тішило – більше простору, більше тиші.

Поклавши нагромадження бумаги на стіл, Едельвейс потягнулася до верхньої полиці шафи, дістала потрібні склянки та, накинувши рушник на плече, вирушила до душової. Вона вирішила ще раз зіграти в рулетку з коменданшею-гномкою. Відчуття свіжості й чистоти було того варте.