Владі Вал - Академія на пагорбі: Едельвейс. Частина 1, Владі Вал

Куратор усіх ідей Едельвейс Ешалот.

Вперше за чотири роки навчання Едельвейс опинилася в кабінеті голови студради. Її чекала битва з Адріаном Шивоном - срібноволосим мечником. Для нього вона була причиною першого провалу.

Колись минулий голова студради хотів забрати її під своє крило, як найкращу на факультеті, посилаючись на традицію. Проте напівкровка категорично відмовилася, прикриваючись навчанням. Тоді він лише розвів руками й сказав, що її час ще прийде, і тоді вона не викрутиться. Буркнув щось про те, що наївність адептів зникає надто швидко.

Відтоді вона трималася подалі від студради. Але через рік вже його протеже, Адріан Шивон, почав робити спроби завербувати її. Усі вони були марними. І ось тепер, не з власної волі, вона сиділа на м'якому зеленому дивані в його кабінеті й спостерігала, як мечник навпроти спокійно розливає чай.

Кабінет голови студради був не таким уже й грізним, як його описували інші адепти.
М’яке світло настільної лампи, терпкий запах чорного чаю з кардамоном, важкі полиці, заставлені книгами. Але за зеленим диваном і темним деревом меблів ховалася атмосфера влади. Саме вона змушувала відчувати себе гостем, а не рівнею.

- Якщо я правильно розібралася в регламенті, то відбіркові для запасного складу команди дикого полювання потрібно затвердити через вас, - без зайвих прелюдій перейшла до справи вона.

Адріан підсунув їй чашку, не поспішаючи відповідати.

- Будь-який закритий чи відкритий захід адептів має пройти узгодження з головою студради, перш ніж потрапить до ректора на підпис, - підтвердив він, примруживши очі.

Його голос був рівний, погляд - холодний. Блакитно-зелені очі, як два аквамарини, та в них виблискувала сталь. Від таких хочеться відвести погляд.

Але Едельвейс не була з тих, хто уникає викликів. Вона не вміла використовувати погляд як зброю її сірі очі не блищали холодною магією чи загрозливою владою. Але кожен має свої козирі. І замість того, щоб відвернутися, вона посміхнулася. Це був її козир.

Адріан ледь помітно звів брову. Він залишив цю битву за нею.  Теж посміхнувся й зробив ковток чаю, даючи їй слово.

- Я підготувала всі необхідні документи, - доторкнувшись до рубіна на зап’ясті, Едельвейс перенесла на стіл невелику стопку паперів. - Ось заява від магістра, що курує команду, заява від деканату бойового факультету з печаткою декана, план проведення заходу, дозвіл на резерв полігону...

Вона з надією подивилася на нього, сподіваючись, що все в порядку.

- Добре, я це перегляну. - Адріан неквапливо взяв документи, перегорнув пару сторінок і хмикнув.

- Але ще потрібні дві заяви від кураторів зі сторони адептів, перелік інвентарю, що буде використаний під час заходу, і тоді ми зможемо обговорити правки.

З кожним словом голови студради посмішка Едельвейс ставала яскравішою - на противагу її внутрішньому розчаруванню.

- По моєму досвіду майже ніколи не вдається затвердити план з першого разу. Ви планували відбір цієї суботи? - він кинув погляд на дату. - Навряд чи ви встигнете все оформити. Потім перероблювати все через невірну дату, зайвий клопіт. Доведеться перенести.

Він помовчав, вдаючи, що розмірковує.

-В найближчі тижні теж не вийде. Роботи повно: впровадження нової посади, оформлення дослідницької групи для експедиції в безкрайній заповідник, ще й кухня академії затіяла внутрішній аудит.

Голос Адріана лунав з єхидством. Едельвейс розуміла, що все це - її рук справа. Вона чекала такого сценарію.

- Тому я пропоную перенести відбіркові на останню суботу листопада. Чекайте… тоді починається сезон. Тоді, мабуть, краще на весну, щоб усе було ідеально.

Він підняв очі, очікуючи її реакції. Але Едельвейс спокійно поставила чашку на блюдце. Жодного розчарування, жодної люті. Лише посмішка.

- Субота. Ця субота. Мені потрібна вона, - зробивши наголос на кожному слові, наполягла вона. - Що мені потрібно зробити, щоб все встигнути зробити до цією суботи?

Адріан насмішкувато посміхнувся. Вона відразу перейшла до справи. Без торгів, без розвідки, без гри у «хто кого перехитрить». Це навіть трохи засмутило його. Де азарт?

- Ох, то ви налаштовані рішуче. Що ж, якщо вам так треба субота, то є один варіант…

Він відкинувся в кріслі, удавано задумавшись, і нарешті кинув:

- Ставайте членом студради. Я навіть особисто створю для вас посаду – куратор усіх ідей Едельвейс Ешалот.

Вона б могла закотити очі, якби дозволила собі подібне. Це була помста. Адріан не забув її саркастичну репліку рік тому:

«Що у вас, є окрема посада – головний по вербуванню Едельвейс Ешалот?»

Зараз він повертав її їй і насолоджувався цим моментом.

Вона зробила ковток чаю, приховуючи усмішку.

- Якщо проблема в неочікуваному навантаженні, тоді пропоную компроміс, - Едельвейс не дала йому взяти гору. - До суботи я допомагаю вам розібратися з усіма паперами, що накопичилися, а ви сприяєте проведенню відбору в цей день.

Вона знову опинилася під його пронизливим поглядом, але не відвела очей.

- Ви тільки виграєте. Робота буде зроблена. І ви отримаєте приємний бонус.

Адріан задумливо постукав пальцями по столу.

- Якщо ж я не впораюсь, - спокійно додала вона, - мені доведеться погодитися на вашу пропозицію.

Він розвеселився, розуміючи, що в будь-якому разі залишиться у виграші.

-  Домовилися, - не приховуючи скепсису, відповів Адріан. - Цікаво, як ви з усім упораєтеся?

- Почну з того, що зацікавлю вас відбором.

Адріан здивовано підняв брови.

- У нашій закритій академії не так багато розваг. Дике полювання люблять усі, але воно обмежене зимовим і літнім сезонами. Відбіркові завжди були закритими. Якщо провести їх у відкритому форматі, адепти зацікавляться.

Вона зробила паузу.

- Атрибутика улюблених членів команди. Це золота жила. Якщо організувати правильно, бюджет студради поповниться.

Вона поклала порожню чашку на блюдце.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍