Йоанна Овсієнко - Смертоносний круїз, Йоанна Овсієнко

— Агов, земля викликає Ангеліну, — привертає мою увагу Ганя, повертаючи в реальність. — Що з тобою?

Дивно чути своє старе ім’я. Переїхавши, я почала представлятися всім Євою та вже звикла саме до цього звертання, через що геть перестала ідентифікувати себе як Ангеліну. Та звідки Красніям було про це знати?

— Просто задумалась про Богдану, — доволі чесно відповідаю я, а тоді не стримую цікавості: — Ви все ще підтримуєте з нею контакт?

Ганя пирхає, а Віталій закочує очі.

— Точніше буде сказати, що це вона підтримує контакт з нами.

— Богдана з’являється, коли вважає за потрібне, і видає виключно ту інформацію, яку хоче, — доповнює брата сестра.

Я ніскілечки не здивована таким станом речей.

— І чим же вона поділилася з вами цього разу?

— Сказала тільки, що культисти будуть на цьому лайнері та збираються принести три жертви з періодичністю у три дні. А закінчиться все на тобі, чого, згідно з її словами, у жодному разу не можна допустити.

— І все?

Ганя розводить руками, і я розумію, що пошуки виявляться складнішими, ніж очікувалося.

— Враховуючи, що зачіпок у нас немає, ми можемо користуватися виключно спостереженням, — констатую я.

— Не можу не погодитися, — неохоче визнає Віталій.

— У такому разі, Ангеліно, ти гулятимеш туди-сюди у якомога більш людних місцях лайнеру і придивляєшся до оточуючих. На Віталіку працівники та клієнти в спортзалі, а я, як рятувальниця в аквапарку, беру на себе цю зону.

План звучав сумнівно, але іншого виходу не було. Залишалося погодитися на це. Та коли ми працювали в команді раніше, полювання завжди завершувалося перемогою. От і зараз варто було сподіватися, що разом ми зможемо впоратися.