Йоанна Овсієнко - Смертоносний круїз, Йоанна Овсієнко

7. Вечір контрастів

Беру з елегантного туалетного столику основу під макіяж і рівномірно намащую її на обличчя, розтушовуючи спонжем, щоб отримати бездоганно гладку шкіру. Коректую контури обличчя консилером, щоб приховати темні кола під очима від того, що вже кілька днів повноцінно не спала, проводячи ночі за вивченням окультних книг у пошуках хоч якоїсь підказки для полювання. Наношу на повіки трохи багряних тіней, що виграшно поєднуватимуться з червонею сукнею, обраною для цього вечора. Завершую образ рум'янами і яскравою помадою на губах.

Увесь процес макіяжу виконується абсолютно механічно, оскільки думки повністю зайняті іншим. Знайти культистів потрібно якомога швидше, оскільки наступне заплановане вбивство мало от-от відбутися, а нам з Віталіком і Ганею так і не вдалося вийти на їхній слід. Шукати цих людей на величезному лайнері було тим самим, що порпатися в горі сіна в пошуках дрібної голки, тому недивно, що жодного прогресу досягти не вдалося.

Відчуття власної безпорадності випалює мене зсередини, заполоняючи кожну клітинку тіла палючою та роз’їдаючою лавою безнадії. Та заради Артура мені потрібно кожного дня сціплювати зуби та вдягати маску безтурботної та легкої Єви, яку він знає та любить.

Варто мені тільки згадати про нареченого, як він заходить до каюти. На ньому вишуканий костюм, що доводить, що британські джентельмени просто створенні для такого типу вбрання. У такому вигляді його дуже легко уявити на чаюванні з королівською родиною. Так і бачу, як Артур і принц Вільям сидять у розкішній вітальні та з ентузіазмом обговорюють футбол.

— Уже готова?

— Мені потрібно ще кілька хвилин, — відповідаю, оскільки ще не встигла вкласти волосся.

Цього вечора я не збираюсь робити жодних хитромудрих зачісок, проте все-таки зачесатися та закріпити результат лаком просто необхідно.

Варто визнати, що я б охоче нікуди не йшла цього вечора, проте Артур наполіг, що такий захід необхідно відвідати. Як великий шанувальник класичної музики, він просто не може пропустити можливість послухати її у виконанні всесвітньо відомого оркестру, чия присутність на кораблі стала великою гордістю круїзу.

Я ж сама ніколи не була великою шанувальницею возвеличеного музичного мистецтва, надаючи перевагу більш динамічним жанрам, як-от хіп-хоп, ритм-енд-блюз і реп (у дитинстві ніхто мені витончений смак не прививав і в музичну школу не водив), проте заради нареченого один вечір можу й потерпіти.

Опинившись у одній з величних урочистих зал, я здивована кількістю людей, що зібралися там цього вечора. Не думала, що у класичної музики так багато поціновувачів.

Не встигаємо ми з Артуром зайняти свій столик, як до нас підходить привітатися пара молодих людей, з якими, як виявилося, мій наречений встиг заприятелювати протягом останніх кількох днів, доки я під приводом роботи залишалася в каюті, щоб насправді посидіти над однією з численних окультних книг, хоч це й було марним заняттям, що не дало жодної підказки в полюванні.

Ще з моменту нашого знайомства я не переставала дивуватися тому, як легко йому вдається спілкуватися з незнайомцями та зачаровувати їх. Світ ніколи не був до нього жорстокий, тому цей чоловік такий відкритий, що й притягує оточуючих. Мені ж так не пощастило, тому до інших людей я завжди ставлюсь насторожено та не поспішаю впускати їх до свого близького кола.

От і зараз розмову веде саме Артур, доки я стою поруч і роздивляюсь пару його співбесідників. Вони здаються практично нашими ровесниками та виглядають як типові спадкоємці заможних династій, що можуть дозволити собі жити в своє задоволення, не потребуючи ходити на роботу та забезпечувати себе самостійно. У їхніх очах немає азартного вогнику амбіцій, усе для них здається легкодоступним і, відповідно, нудним.

Таких людей особисто мені не хочеться мати серед друзів, тому я чекаю, доки розпочнеться нова композиція та запрошую свого кавалера на танець, бажаючи позбутися від неприємної компанії.

Прямуючи на танцмайданчик, помічаю Віталіка та Ганю, що також якимось чином затесалися в ряди гостей. Знаючи їхню пронирливість і хитрість, не варто навіть дивуватися, що вони знайшли спосіб домовитися про те, щоб знаходитися на такому людному заході, де, цілком імовірно, культисти можуть чигати на свою наступну жертву.

Коли ми з Артуром розпочинаємо вальс, у голові спалахує спогад про те, як Віталік вчив мене цьому танцю, коли ми ще були зовсім юними. Він тоді був упевнений, що в мене ніколи не вдасться осягнути мистецтво цього вишуканого танцю через «абсолютну відсутність жіночності». Очевидно, така гучна заява змусила мене з запалом узятися за те, щоб довести зворотнє, з чим я успішно впоралася. Як потім виявилося, то був перший момент, коли Віталік подивився на мене не на як зведену сестру-пацанку, а як на дівчину…

Несподівано музика уривається, а залу наповнюють налякані крики. У ту ж мить я припиняю танець, відступаю від Артура та починаю активно озиратися, щоб виявитися, що сталося, і дуже швидко помічаю чоловіка зі страшними ранами на всьому тілі, що буквально ввалюється до зали через парадний вхід та важко падає на підлогу, забруднюючи білосніжний килим багряною кров’ю. Навіть здалеку мені вдається розпізнати ті самі окультні символи, що були вирізані й на попередній жертві.

Кілька людей з персоналу кидається до нього з намір допомогти, проте не треба бути медиком, щоб ствердити, що в такому стані пережити цей вечір йому не вдасться. Ран надто багато і вони надто глибокі — таке не здатен витримати жоден.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍