Йоанна Овсієнко - Смертоносний круїз, Йоанна Овсієнко

— Богдана.

Це ім’я мені дуже добре знайомо, оскільки саме його володарка в свій час стала причиною того, що мені довелося втекти та кардинально змінити власне життя, щоб не допустити передбаченої у майбутньому трагедії.

Так, ця дівчина є володаркою рідкісного дару пророцтва. Подібний талант з’являється дуже нечасто і, при цьому, геть не залежить від генетичної спадковості. До того ж, знайти таких унікальних людей надзвичайно важко, оскільки вони надають перевагу триматися в тіні та не демонструвати своїх сил, щоб не привернути до себе увагу людей зі злими намірами.

Та Богдана сама прийшла до нас, і той день назавжди закарбувався в моїй пам’яті.

Полювання на болотника виявилося особливо виснажливим, так що ми всі потребували добряче розслабитися та забути цю мерзенну потвору. Старші Краснії одразу ж завалились спати, а ми з Віталіком і Ганею вислизнули до найближчого клубу на дискотеку.

— Що вам узяти, дівчата? — запитав хлопець, оскільки він єдиний з нас на той момент досяг повноліття, доки мені та Гані треба було чекати ще рік, щоб законно купувати алкогольні напої.

— Ром, — в один голос відповіли ми зі зведеною сестрою.

У той час ми обоє закохалися в фільми про піратів Карибського моря, тому цей напій здавався очевидним вибором. Добре знаючи цей факт, Віталік просто не можна стриматися від глумливої посмішки.

— Хто б сумнівався.

Ганя жартівливо пихнула брата ліктем у бік, що змусило його показово піднести руки до гори та таки вирушити до бару.

— Займу нам місця, — оголосила дівчина, після чого також залишає мене.

Звісно ж, можна було б піти слідом, але саме розпочалася моя улюблена пісня, так що ноги самі понесли мені на танцмайданчик. Незважаючи на втому, тіло швидко підхопило швидкий ритм музики.

Повністю віддавшись танцю, я заплющила очі та втратила пильність, через що й пропустила момент наближення Богдани. Помітила я її тільки в той момент, коли її крижана рука торкнулася мого оголеного плеча, а зовсім поруч з вухом почувся нетипово низький для дівчини голос.

— Віталій Красній стане твоє смертю.

Різко розплющивши очі, я одразу схопила незнайомку за руку, на що не отримала жодного спротиву. Вона просто пильно дивилася на мене великими очима кольору першого весняного листя, неначе бачила наскрізь.

Знаходячись у самому центрі танцмайданчику, ми почали привертати небажану увагу, тому я поспішила відійти з незнайомкою до вбиральні, де можна було розібратися з ситуацією без зайвих свідків.

Зовсім крихітна фігура рудоволосої дівчини переді мною вказувала на зовсім юний вік, що яскраво контрастувало з обличчям з виразом, що вказував на вельми зрілу особистість з великим досвідом. Згодом я дізналася, що Богдані на той момент було всього-навсього дванадцять років, а на лиці її я побачила слід дару провидіння, що всіх своїх носіїв змушує рано пізнати всі сторони життя.

— Хто ти в біса така?! — вимогливо запитала я, навіть не намагаючись приховувати свою ворожість.

А як ще можна було реагувати на те, що заявила ця дівчина?

— Я Богдана, провидиця, — абсолютно спокійно заговорила вона, не звертаючи жодної уваги на мої киплячі емоції. — До цього в мене були видіння тільки про знайомих людей, але нещодавно я почала бачити і тебе, Євангеліно.

Почувши власне ім’я, я здригнулася. З кожною секундою ситуація все більше починала напружувати мене.

— Гряде апокаліпсис, і тобі суджено зіграти в ньому одну з ключових ролей, — продовжувала Богдана. — Я бачила, якою катастрофою все закінчиться, і не хочу допустити такого розвитку подій. А для цього потрібно, щоб ти залишилася в живих, а не загинула від рук свого коханого.

Я активно захитала головою, не бажаючи приймати її слова. У таке просто неможливо було повірити. Як це я могла виявитися вагомою людиною в світових масштабах?

— Це ж просто нісенітниця!

Богдана знизала плечима.

— Що ж, тоді я покажу тобі все, щоб легше було осягнути правду.

І перш ніж я встигла хоч якось відреагувати, дівчина торкнулася моєї руки. У той же момент перед очима спалахнув образ майбутнього.

Я бачила руїни якогось мегаполісу. Уже дорослі версії нас з Віталіком стояли на попелищі, що колись було сквером.

— Рада, що ти все ж одумався та нарешті вирішив обрати правильну сторону, — кажу я.

— У мене не залишилося іншого вибору після смерті Гані.

Він підходить до мене та ніжно торкається рукою до мого обличчя. Усміхається, хоч у очах бринять сльози.

— Ти назавжди залишишся моїм єдиним коханням, обіцяю, — шепоче Віталік, а тоді по-зрадницьки пронизує гострим клинком моє серце.

Це видіння неймовірно вразило мене та міцно в’їлося в свідомість. Побачивши майбутнє на власні очі, я чітко усвідомила, що не маю зробити все можливе, щоб не допустити подібного. Найочевиднішим рішенням здавалося обірвати всі зв’язки з Віталіком і надприродних світом. І як би боляче це не було, я зробила те, що належало.