Йоанна Овсієнко - Смертоносний круїз, Йоанна Овсієнко

6. Нарада

Наступного ранку я ледве дочікуюсь моменту ранкового тренування, оскільки в цей же час призначено зустріч з Віталіком і Ганею. Учора ми не змогли обговорити все, оскільки мені не хотілося знову тривожити Артура, тому було прийнято рішення перенести подальший обмін інформації та обговорення стратегії наступних дій.

— Може, тобі варто пропустити сьогоднішній похід до спортивного залу, враховуючи вчорашнє погане самопочуття?

Дивлячись у сповнені щирою тривогою та турботою очі Артура, мені знову стає страшенно соромно перед ним. Щодня я вимушена плести павутину брехні, і мимоволі виникає страх, що коли полювання на культистів завершиться, мені вже не вдасться виплутатися з нагромадження власного обману. Залишається тільки сподіватися на те, що надовго ця епопея не затягнеться та вдасться якомога швидше остаточно перегорнути «надприродну» сторінку мого життя.

— Не переживай за мене, уже все владналося, — лагідно запевняю Артура.

Звісно ж, після такого він більше не має жодних причин зупиняти мене, тому чоловік береться за ігрову приставку, а я тим часом перевдягаюсь в одяг для заняття спортом і вирушаю до тренажерного залу. Цього разу мені вдасться впоратися без сторонньої допомоги, оскільки шлях туди вже встиг закарбуватися в моїй пам’яті.

Як і очікувалося, в залі мене одразу ж зустрічає Віталік, що сьогодні виконуватиме роль мого персонального тренера. Варто визнати, цьому чоловіку дуже пасує фірмова червона майка члену екіпажу та мішкуваті чорні спортивні штани, оскільки у поєднанні з незатійливо розтріпаним волоссям даний одяг створює образ того самого типового «поганого хлопця», на якого западають усі дівчата.

Зізнаюсь, у підлітковому віці я й сама не змогла встояти перед його чарами. Закоханість виявилася настільки сильною, що мене не зупинив навіть той факт, що Віталік був моїм зведеним братом.

Життя мисливця на нечисть змушує щодня ризикувати власним життям. Навіть у шістнадцять я прекрасно розуміла, що кожне полювання може стати останнім для кожного з нас, тому, усвідомивши власні почуття, не стала зволікати, чекаючи, доки Віталік розгледить в мені потенційну другу половинку, а сама проявила ініціативу. На диво, з його боку теж виникла симпатія, тому нам вдалося зійтися. І варто було визнати, що ми були класною парою, доки не сталося те, що змусило мене залишити його та все звичне життя мисливця, буквально перетворивши себе на іншу людину.

Та зараз геть не час для рефлексії на тему минулого. Треба зосередитися на тому, що є важливим на даний момент.

Разом з Віталіком ми підходимо до одного з велотренажерів, оскільки зараз тут займається лише одна людина — Ганя. Зайнявши місце поруч, я також розпочинаю тренування. Тепер ми не викликатимемо жодних підозр і зможемо спокійно все обговорити, не переживаючи про небажану увагу, оскільки найближчі відвідувачі спортзалу через гучну музику аж ніяк не здатні почути нашу бесіду.

— Отже, що нам відомо на даний момент?

Мені вже не терпиться почути, якою інформацією володіють Краснії. Немає жодних сумнівів, що це щось вартісне, оскільки саме  так їм вдалося вийти на їхній слід і опинитися тут.

— Нам, — Ганя особливо наголошує на цьому слові, бажаючи підкреслити, що мова йде лише про них з братом, — відомо, що культисти збираються випустити всі чотири джерела стихійної сили, що б це не означало. Після цього настане початок кінця світу. Перший з чотирьох ритуалів планується провести на цьому лайнері, тому треба зробити все можливе, щоб не допустити подібного розвитку подій.

Її слова звучали абсолютно неймовірно, наче сюжет фантастичного фільму. Будь-хто інший би ствердив, що її оповідь є справжнім божевіллям, проте мені надто добре відомо, що світ сповнений моторошними надприродними силами.

Відмовляючись вірити в містику, загинули мої батьки. Це сталося, коли мені було лише шість рочків. Та незважаючи на зовсім юний вік, той страшний день закарбувався в моїй пам’яті з надзвичайною чіткістю.

Надворі було дуже спекотно, тому батьки вирішили поїхати зі мною на річку. Того літа ми часто вибиралися на пляж, так що я вже встигла заприятелювати з однією дівчинкою, якій поталанило жити неподалік. Недивно, що першим ділом по прибутті я побігла до будинку подруги, щоб покликати її бавитися. Щоправда, дійти до місця призначення мені не було суджено — коли я крокувала дорогою туди, поруч несподівано зупинилися чорна машина, звідки вистрибнула людина та затягнула мене досередини…

Та надовго зануритися в спогади мені не вдається, оскільки Ганя продовжує ділитися тим, що їм вдалося з’ясувати, тож доводиться уважно слухати її, щоб не пропустити жодної важливої деталі.

— Відомо, що тебе збираються використати в проведенні того самого сакрального ритуалу, перед яким повинні бути принесені три жертви з періодичністю у три дні. Оскільки одне вбивство вже вчора відбулося, у нас украй мало часу, щоб попередити наступну смерть.

Сказати, що дана інформація шокує мене, — нічого не сказати. Подібний стан речей настільки пригнічуючий і практично безнадійний, що мозок просто відмовляється його прийняти. У таке жахіття абсолютно не хочеться вірити.

— І як вам усе це вдалося дізнатися? — запитую, усім серцем бажаючи зачепитися за ненадійність джерела їхньої інформації.

Брат з сестрою перезираються між собою, а тоді Віталік вимовляє одне лише слово, яке є вичерпною відповіддю на моє запитання та, до того ж, безапеляційно доводить, що в усьому сказаному до цього немає жодних приводів сумніватися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍