Йоанна Овсієнко - Смертоносний круїз, Йоанна Овсієнко

— Що тут відбувається? — вимогливо запитує дівчина, дивлячись то на брата, то на мене.

— Я теж рада тебе бачити, — кажу і навіть не кривлю душею.

Хоч у нас з Ганею ніколи не було особливо теплих стосунків, але в бою ми завжди могли повністю довіритися одне одній, а це вже дорогого коштувало. Варто визнати, я справді сумувала за зведеною сестрою.

— Це не відповідь, — невдоволено хитає головою Ганя та повертається до Віталія, сподіваючись хоча б від нього почути відповідь, що її задовільнить.

— Вона прийшла, щоб поділитися важливою інформацією.

Сказавши це, Віталій переповідає всю мою оповідь для сестри. Вона уважно слухає, а в кінці повертається до мене.

— Дякую, що поділилася. Тепер можеш з чистим серцем повертатися до своєї казкової відпустки з прекрасним принцом.

Важко зітхаю, усвідомлюючи, що мені ще довго доведеться вислуховувати від них подібні дратуючі шпильки стосовно нового життя.

— Я б з задоволенням, але неможливо насолоджуватися «казковою відпусткою», коли на тебе полюють. Здається, нам таки треба заключити союз, щоб розправитися з цим паскудним культом раз і назавжди.

— І чим же ти можеш бути корисна? Ти давно вже полишила мисливство та точно втратила практично всі навички.

На це мені є що заперечити.

— По-перше, я щодня тренуюсь, тому моя фізична форма все ще в прекрасному стані. По-друге, людина зі статусом «пасажирки» може знаходитися в місцях, недоступних для вас. По-третє, ваші батьки завжди повторювали, що додаткова людина в розслідуванні завжди тільки допомагає. Саме тому я не бачу жодних причин, щоб ви відмовили мені.

Краснії перезираються та врешті вимушені визнати мою правоту.