MarVit - Назустріч долі , MarVit

Частина 17

Артем не знаходив собі місця. Розрив із Оленою мав би стати полегшенням, та натомість лише посилив його тривогу. Він більше не міг заперечувати очевидне — Віра була причиною всіх його сумнівів і переживань. І що більше він намагався переконати себе, що повинен триматися осторонь, то сильніше його до неї тягнуло.

Він вирішив, що не буде більше уникати її. Треба поговорити, розставити всі крапки над «і». Але коли наступного дня побачив Віру в кав’ярні, щось усередині похололо. Вона знову була з тим чоловіком. Вони сиділи за столиком, її погляд був м'яким, а вона сама — розслабленою. Артем відчув, як його знову накриває хвиля ревнощів.

Цього разу він не відступив. Рішуче підійшов до їхнього столика.

– Віро, можна тебе на хвилинку? – його голос був спокійний, але всередині вирувала буря.

Вона підняла на нього здивований погляд. Чоловік, що сидів із нею, насторожився, ніби відчув у повітрі напругу.

– Артеме… Я зараз трохи зайнята, – невпевнено відповіла вона.

– Це важливо, – він не відступав.

Чоловік поглянув на Віру, немов питаючи, чи все гаразд. Вона трохи нервово стиснула губи, але зрештою кивнула.

– Вибач, Сергію, я зараз повернусь.

Вона вийшла з ним на вулицю. Осіннє повітря було прохолодним, але напруга між ними робила його майже задушливим.

– Що сталося? – запитала вона, схрестивши руки на грудях.

Артем на мить замовк, збираючись із думками. А потім видав:

– Хто він для тебе?

Віра здивовано кліпнула.

– Сергій? Ми просто працюємо разом. Чому тебе це хвилює?

– Бо ти мені не байдужа, – його слова вирвались так швидко, що він сам не встиг їх усвідомити.

Віра відступила на крок, ніби не вірячи своїм вухам.

– Що ти… Артеме, ти ж сам цього не розумієш. Чому ти зараз про це заговорив?

Він провів рукою по обличчю, намагаючись впоратися з емоціями.

– Бо я не можу більше вдавати, що між нами нічого немає. Я не знаю, що з цим робити, але я знаю одне — коли бачу тебе з іншим, у мене все всередині перевертається.

Віра мовчала, її очі блищали від емоцій. Вона хотіла щось сказати, але в цей момент двері кав’ярні відчинилися, і на порозі з’явився Сергій.

– Все гаразд? – запитав він, кидаючи підозрілий погляд на Артема.

Віра видихнула й кивнула. Артем не став чекати її відповіді — розвернувся і швидко пішов геть, відчуваючи, як серце гупає десь у горлі. Він щойно відкрив їй свої почуття, і тепер залишалося лише чекати, як вона на це відреагує.