Лойко Самум - Збірка: "Історії невідомих", Лойко Самум

— Забув дещо, ось і бігав, — увесь час Мар’ян стояв ніби ховав щось за спиною.

Після тривалої мовчанки Мар’ян витягнув за спини руку та простягнув її босорці зі словами:  

— Мене попереджали, що ви візьмете оплату. Та не знаю , чи вона вам сподобається.

Євдокія перевела погляд на руки хлопця , у яких він тримав сосновий саджанець. Це по нього він бігав до Ореста одразу після марафону. Дівчина посміялася, що це буде згадка їй про Мар’яна. Це дерево буде рости, як і він сам. Можливо,  це не проста оплата, а більше подарунок з  прихованим сенсом.

За роздумами дівчина не помітила, як вони попрощалися та хлопець пішов. Сьогодні він втомився, а вже завтра у нього автобус додому. Тому треба відпочити. А Євдокія стояла тримаючи саджанець. Це вперше в неї оплата не гроші та дорогоцінності, тому здивувалася. Хоча, насправді зробила вона доволі мало.

У цього хлопця, спортсмена Мар’яна, ще багато перемог та поразок попереду, а зараз він йтиме до своєї мрії, яку вибере згодом, крок за кроком.

— То що, куди її посадимо? — запитала босорка у фамільяра. Вона віддала коту деревинку і той кудись побіг. Євдокія простежила за ним та додала: — Невже такий розумний хлопець і не зрозумів, що я тут геть ні до чого.