Tamara Yurova - Закохатися в грозу, Tamara Yurova

    Влад

    
    Я переживав. Вона не з тих хто буде мовчати з ввічливості. Але дивлячись не неї, щасливу, зрозумів що не прогадав. Виявляється вона багато знає про коней. Часто запитувала і мені багато чого розповідала, та і верхи вона трималася, набагато впевненіше ніж я. Вона вся світилася і я разом з нею. Ми майже цілий вечір трималися за руки, я дорослий мужик млів, здавалося від такої дрібниці. Вечір був неймовірним.
- Втомилася? - запитав, коли ми вже були в автівці.
- Ні, - задоволено відповіла.
- Їдемо вечеряти? - не був певен, що погодиться, бо вже було пізно.
- Поїхали! - спокійно відповіла. До ресторану говорили про різні дрібниці. Час в дорозі минув швидко і невдовзі ми вже сиділи за столиком, який я попередньо забронював.
- Може вина чи шампанського? - перепитав свою красуню.
- Ні, дякую. З ліками поєднувати не можна. - Далі вона вибрала салат, а я стейк з гарбузовим пюре. Хоча вона була щасливою, я не міг себе заспокоїти, вона була неодноразово. Це було видно. Мені було боляче усвідомлювати, що вона з кимось зустрічалася  до мене. Я хотів її. Шалено хотів. І хотів, щоб вона була лише моєю. Ця дівчина рвала мені мозок, сама не усвідомлюючи цього. Але не міг нічого з собою зробити. Вирішив обережно розпитати.
- Ти вже не вперше на іподромі?
- Так, була кілька разів, - невимушено відповіла.
- З ким? - Не заспокоювався я. Дівчина подивилася в очі, посміхнулася.
- Влад, я тебе не так добре знаю. Але до мінуса з курінням додалися ревнощі, - рівним тоном сказала вона, а посмішка яка, лише її ця ямка може душу перевернути. - Була з Ромой і один раз з подругою. Заспокоївся? - Не щоб я не заспокоївся, але що відповісти не знав. Нам принесли замовлення в цей момент.
- Вибач, просто я, - але вона не дала договорити.
- Не пояснюй, все написано на твоєму обличчі. - Чорт, ця дівчина читає мене як відкриту книгу. Так, я ревную. Ревную до минулого. Розумію, це безглуздо, але нічого з собою зробити не можу. Все почалося з Марго, вона навмисне викликала в мене ревнощі, фліртувала з іншими при мені. Але Люда не така, вона коли все почалося врівноважила і заспокоїла мене. Оцінюючи знову цю ситуацію, я знову подумав, що це неймовірна дівчина.
- Я все зіпсував, так? - я боявся її образити, хотів зрозуміти, що коїться в її голові.
- Не накручуй себе. Ти запитав - я відповіла. Хорошого було набагато більше за вечір і одне запитання мені настрій не зіпсує, - спокійно відповіла.
- Підеш знову зі мною на побачення? - вирішив перевести тему я.
- А ти хочеш? - запитала з викликом.
- Звичайно! Ще запитуєш?
- Тоді подумаю. - В сенсі подумає? Образилася все таки?
- А чому подумаєш? - не здавався я.
- Дивлячись коли. - Цікаво, а детектор брехні вона теж може обдурити? Що за дівчина? Як так можна невимушено відповідати.
- В четвер? Бо завтра я навряд чи зможу зустрітися. Люда мовчки кивнула. Після вечері ми зразу поїхали. Їхали мовчки, зрозумів, що з розмовами в нас не дуже виходить. Я не знав, що сказати, біля неї губився, як підліток, а вона не з тих, хто без кінця щось розказує. 
- Ти буде вигулювати собаку? - запитав, коли приїхали до будинку, не хотілося її відпускати. 
- Ні, ще вдень вигуляла, - сказала важко зітхнувши і вийшла з машини. Коли вийшов сам, швидко взяв її за руку. Такі довгі пальці, гарна форма, акуратний манікюр прозорим лаком, але виглядав неймовірним. 
- Дякую з вечір!
- І тобі дякую, - втомлено відповіла і розвернулася, щоб піти. Я не відпустив руку і нахилився, щоб поцілувати, але вона не далася. Я розчаровано зітхнув. - Гарного вечора! На добраніч. - Тихо сказала і зникла за дверима під'їзду. Постоявши ще кілька хвилин, пішов до машини. Настрій був гарний. Я ще в себе під під'їздом сів на лавочку, поглянув в сторону її будинку. Хотілося туди, там я почувався як вдома. Там була жінка, яку кохаю. Раніше не розумів, чому починають жити разом рано, а зараз сам готовий речі перевезти, аби лише прийняла. Дістав цигарки, але знову поклав назад. Згадав, як вона зраділа, коли дізналася, що я не курив, заради тієї посмішки можна було і кинути. Чомусь захотілося покатати її на байку. Цим і займусь в в четвер, а поки що задоволений піднявся до себе, там було холодно і порожньо. Місце для ночівлі - не більше.
    Середа видалася шаленою, роботи накопичилося. Коли їхав сюди, то думав, що впораюся за місяць- два не відволікаючись, але тепер всі думки були про дівчину. В обід зателефонував їй, але вона не відповіла. Попідганяв документацію, по зустрічався з ким мав і після вечері з орендодавцем, втомлений прийшов додому і знову зателефонував до своєї красуні.
- Привіт. Ти як?
- Привіт. Все добре. А ти як? Втомився? - нарешті я почув цей голос, подумав собі.
- Не дуже, ще на завтра трохи лишив, а ввечері я весь твій, - задоволено промовив.
- Мій кажеш...
- А ти проти? 
- Я думаю, ти сильно квапиш події. - Все серйозніше відповіла вона.
- Ти мені сьогодні рану не мастила, так болить, - спробував давити на жалість.
- Ти не знаєш де аптека? - сердито запитала.
- Без тебе такого ефекту не буде. 
- Влад, не розігруй комедію. На добраніч! - І вибила. Ну й характер,  засміявся сам до себе відчуваю, що в нашій сім'ї романтиком буду я.