Аніта Русанова - Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова

Розділ 8. Втеча. Несподіване вибачення. Софія

Прокинулась я від ранкових променів, які світили прямо в очі. Дивно, моя спальня була не в сонячній стороні і зранку такого ніколи не було. Відкривши очі, я зрозуміла що знаходжусь не в своїй квартирі. Годинник показував шосту ранку. Повернувши голову вбік, я побачила сплячого Роста, заглянувши під ковдру зрозуміла що ми зовсім голі, отже провели цю ніч разом у всіх сенсах. Я швиденько встала з ліжка. Одягнувшись я тихенько вийшла із квартири, через те що не знала адреси, таксі довелося ловити вже на вулиці.

Приїхала додому через півгодини. Аліса ще спала, тому я легко уникну розмови про те, де я сьогодні провела ніч.

Роздягнувшись одразу пішла до ванної кімнати, стала під контрастний душ і почала пригадувати події минулої ночі. Ельдар із Ростом побилися… розбитий ніс Роста, розсічена губа, пристрасний поцілунок, шалена ніч…. Нарешті я пригадала. Усміхнувшись сама собі, вийшла із ванної і направилась на кухню, аби приготувати сніданок. Коли млинці були вже на столі разом із кавою, я пішла до Аліси, щоб її розбудити.

- Маленька, прокидайся, сніданок на столі. – Мовила я сестрі.

- Це що, сон? – Запитала спросоння Аліса.

- Ні, чому ти питаєш? – Здивовано запитала я.

- Зазвичай я тебе буджу і говорю такі слова. – З посмішкою говорить Аліса.

- Я просто напрочуд рано прокинулась, от і вирішила здивувати.

- Тобі це вдалося. – Вже досить бадьоро говорить сестра.

- Вставай швиденько, чекаю на кухні. – Кинула Алісі і пішла на кухню.

Після сніданку ми почали збиратись. Сьогодні я вирішила одягнути легеньку блакитну сукню до середини стегна, зробила легкий макіяж і просто підсушила волосся, взула біленькі кросівки і попрямувала до виходу. Аліса йшла за мною.

Доставивши сестру до універу, побажала їй вдалого дня, те саме почула і в свою адресу. Після рушила на роботу.

Під вечір хтось постукав у двері, я здивувалась, адже Марія має ще один комплект ключів. Якщо це не вона, тоді хто? Коли я відчинила двері, помітила кур’єра із великим букетом моїх улюблених червоних тюльпанів, передавши мені його, сказав що там є записка і пішов геть.

Я знайшла записку, а в ній написано: «Вибач мене будь ласка, я не мав цього робити. Ельдар». Отже квіти від Ельдара. Дуже хотіла їх викинути, але не змогла, бо ж це мої улюблені. Поклавши записку назад в букет, я поставила його у вазу. Дивно, але в голому приміщенні була ваза.  

Ближче до шостої вечора мені прийшло повідомлення від Аліси, це було фото з вечерею і короткий підпис «Чекаю)». Тому я швиденько зібралась і попрямувала додому.

- Привіт! – привіталась мала, коли я переступала поріг квартири.

- Привіт, маленька! Швиденько мене годуй, бо я така голодна, що можу і слона з'їсти. – Це була чиста правда, бо після сніданку я ще нічого не їла.

- Пішли, бджілко, нагодую тебе. – Сказала з посмішкою сестра.

- А чому бджілка? – Зацікавлено спитала я.

- Бо ти така ж як вона, трудівниця. – Сказала Аліса, а я лише посміхнулась у відповідь.

Після смачної вечері, я попрямувала до ванної. Провівши водні процедури, я впала знесилена на ліжко і одразу ж заснула.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍