denys storm and arcanum - Далекий край , denys storm and arcanum

Один із людей у балаклавах підійшов до контейнера з великою сумкою і кинув її під ноги вожатої.

– Ви весь товар зібрали?

– Цілком, можете не хвилюватися.

– Я сподіваюся, цього разу нічого не пошкодили?

– Це була випадковість, такого більше не повториться.

– Коли ми знову зустрічаємось?

– Завтра, ми вже знайшли кандидата.

– Добре, а з вами приємно співпрацювати!

– Навзаєм.

Двоє людей у балаклавах взяли контейнер і завантажили в джип, а вожата взяла сумку і пішла до табору. Джип теж поїхав. Діти були збентежені. Спочатку вони просто дивилися на всі боки, щоб переконатися, що за ними не стежать.

– Ну і ну, – сказав Микита.

– І що це було? – з нерозумінням сказав Марк.

– Вони нас годують, а потім на м'ясо продають.

– Ідіот, я серйозно зараз. І якого ти взагалі поперся за мною?

– Ніку побачити хотів.

– Дурень! – грубо відповіла Ніка.

– Вони виносили той контейнер із медпункту, – задумливо сказав Марк.

– І що це означає? – з нерозумінням спитав Микита.

– Дубино, це означає, що треба туди потрапити та розвідати там усе.

– І що, ми зараз у медпункт підемо?

– Ти зовсім з глузду з’їхав? Завтра Ніка піде та розвідає там усе.

– Так, я не зрозуміла. Це чому я маю йти?

– А хто підслухав розмову? Ти ж мені розповіла про це все. Ось і з'ясуй.

– А хто запропонував простежити?

– Та не сваріться ви! – сказав Микита.

– Ти взагалі мовчи, тебе тут не повинно бути! – грубо сказав Марк.

– Але я тут.

– Тільки спробуй сказати комусь, тоді я особисто тебе в той контейнер запхаю.

– Та зрозумів я, зрозумів.

– Значить, завтра скажеш, що в тебе живіт болить, і підеш у медпункт.

– Ні, ну це нормально взагалі, ось Микита нехай і йде.

– Та може краще я піду, – сказав Микита.

– Від тебе там толку не буде.

– Це ще чому? Там медсестра ніби нічого така, я швидко зваблю її, і вивідаю все.

– Мг, то вона тобі все й скаже.

– Як хочете, але я не піду, – сказала Ніка та пішла. Марк і Микита подивилися один на одного і теж пішли у корпус. Наступний ранок почався з того, що молодші підняли паніку. Деякі з них стверджували, що під їхніми вікнами хтось ходив. Зрозуміло, що їм не вірили. Хоча Марк та Микита, коли почули про це, помітно напружилися. Вони й так не розуміли, що відбувається, то ще й ця дивна новина.

– Як гадаєш, чи варто вірити молодшим? – запитала вожата у немолодої виховательки, під час сніданку.

– Та хто ж їх знає, може це просто вигадки, чи комусь наснився кошмар, але здалося, що насправді все було, а решта підхопили, – припустила вихователька.

– Сподіваюся, що так і є, інакше ми матимемо дуже серйозні проблеми, ти ж знаєш про це, – застерегла її вожата. Марк та Микита вперше сиділи за одним столом, а Ніка разом із ними.

– Так що будемо робити? – запитала Ніка у хлопців.

– Зараз ти побачиш найефектнішу виставу у своєму житті, – сказав Микита і підморгнув Нікі.

– Що ти задумав? – запитав Марк.

– Зараз сам усе побачиш, – відповів Микита, взяв свою тацю з посудом і пішов до стійки прийому брудного посуду, в цей момент туди йшов ще один хлопець, Микита зачепив його плечем і таці з гуркотом упали на підлогу.

– Дивись, куди йдеш, недоумку! – емоційно висловив своє невдоволення Микита.

– Ти кого назвав недоумком? – спалахнув хлопець і кинувся з кулаками на Микиту, схопив його за комір футболки і завдав удару по обличчю, Микита навмисне не чинив опору. До них підбігли вожаті і, побачивши весь безлад і кров на губі Микити, відправили його в медпункт, а це означало, що план Микити спрацював.

Увійшовши до кабінету медсестри, він не побачив її на місці, і вирішив оглянути кабінет. Це було просторе приміщення з шафами для медикаментів та сейфом, мабуть для важливої документації. Наприкінці кімнати були двері, які зливались зі стіною і відразу її помітити було майже неможливо, як тільки Микита підійшов до дверей, щоб подивитися, що там, у кабінет увійшла медсестра і вожата, вони дивно подивилися на нього.

– Присідай, боєць, показуй, що там у тебе, – ввічливо звернулася медсестра до Микити, відвівши його від дверей і посадивши на кушетку.

– Та ось губа розбита, – із награним сумом сказав Микита, вожата тим часом вийшла з кабінету.

– Зараз подивимося, – сказала медсестра і почала діставати медикаменти з шафи.

– А що така красива і приваблива дівчина робить у такій глушині, у розпал курортного сезону? – грайливо запитав Микита.