Любава Волошин - Змії вміють кохати, Любава Волошин

-" Пане, що трапилось?- молодий чоловік присів біля нього і здавався схвильованим. -" Чи добре чи себе почуваєте? Я можу чимось помогти?"

-" Хіба що ти володієш знаннями про всіх і вся хто жив, живе і дитеме на цих землях."- Салазар гірко усміхнувся.

-" Я нп місцевий. Нещодавно тут живу,однак ці краї подарували мені мою прекрасну жінку, а от вона чудово все знає. Такої пліткарки варто ще і пошукати."-  чоловік усміхнувся.

-"  Втрачати мені здається більше нічого."- Салазар підвівся і попрямував з чоловіком.

-" Мене звуть Вінсент. Я приїхав сюди,щоб допомагати у іменні Грифіндорів, скажемо так дрібна робота за знання. Сил магічних у мене хоч і не сильно багато та всеж я чарівник. Коли я їхав сюди то і не думав,що так полюблю ці краї. Долина по справжньому чарівне місце."- чоловік усміхнувся.

-" Долина вміє дивувати."- Салазар не хотів говорити та залишатись одному йому було неприємно. А Онікс залишився вірним вартовим школи.

-" От ми і прийшли."- Вінсент відчинив двері простого будинку. Не такого великого і пишного як маєток Грифіндорів та вельми охайного та досить багато обставленого. 

На зустріч чоловікам з кімнати вийшла жінка.Та при одному погляді на неї Салазар здавалось обмяк.

 Перед ним стояла Мелінда,щоправда не така якою він її пам'ятав. Одяг простий і місцями обшарпаний був тепер чистим, матерія набагато дорощою, а сама Мелінда більш повновидою і вагітною...

Зрада... Салазар навіть не мусів нічого чути,достатньо було того що він бачив. Слова її брехливих обідцянок проносились дзвоном у його вухах і їх заміняла пульсація крові. Він кипів від люті,образи,огиди...

Все своє життя він провів у спілкуванні з прижемлиними зміями і здавалось розберався у них краще за інших. Та здається він пригрів на грудях не просто пересічну змію.

Він розвернувся в дверях і попрямував до маєтку.