Любава Волошин - Змії вміють кохати, Любава Волошин

Салазар зник. Годрик не міг його знайти,друг зник без попереджень і пояснень. Грифіндор бачив як останні дні з візиту додому Салазар був сам не свій та займати друга не хотів.

Хто б знав,що саме сталось з товаришем. А одного дня він просто не зявився. Не прийшов і наступного...

Здається,що трапилось щось важливе,на що Годрик не зміг або не хотів звернути увагу. Можливо друг повернувся у рідні пенати? Може в школу? Чи не спіткало його лихо?

 Його люба Лідіяна найняла чудового помічника Вінсента. Хлопець був обдарованим, впертим, однак, тихим. Годрику подобалась його щира посмішка і добрі очі, він допомагав по господарству допоки Грифіндора не було. Прийшов він і сьогодні.

-" Доброго дня, чомусь сьогодні ви не такі як завжди?"- Вінсент вдивлявся в моє обличчя намагаючись уловити зміни.

-" Мій друг зник нічого не сказавши. Завтра я повинен повертатись в школу,а його нема і я занепокоїний."

-" Високий, темноволосий із гострим поглядом зелених очей?"- опис Вінсента чи не найкраще підходив для Салазара.

-" Ти бачив Салазара?"

-" Бачив чи не три дні тому, він погано себе почував. Позвав його в гості,однак він втік,щойно переступивши поріг. То він ваш гість?"

-" Він мій друг і після твоїх слів моя тривога стала лише більшою."

  Годрику стало соромно,за те що той хто першим підтримав його ідею про школу, його товариш,однодумець якому необхідна була допомога знаходиться десь, а він не був поруч у складний момент.

Та змінити щось він був не в силах... Однак він не покине друга і зробить все,що буде в його силах 

                                          ********

Дика лють шматувала його душу. Він не міг повірити в побачене,його очі були немов у тумані.Салазаром трусило від злості і відчаю.

Як вона могла так підло брехати, знехтувати ним і заради кого, якогось бідняка. Як вона могла не дочекатись? Невже ці декілька місяців стали для неї вічністю? Якою ж короткочасною була її любов, якими брудними були слова, немов черви висипались вони з її рота,брехливі,обманливі,підлі,підступні.

 А той живіт... Виродок якого вона народить. Женя змішаної брудної крові. Вона могла виносити і народити  дітей  від чистокровного мага з древнього сильного роду,а народить виродка від  того блазня.

Салазар не тратив часу, він знайшов прихисток для скаліченої немов розбитої на дрібні шматочки буші і тихих стінах Таємної кімнати. Онікс не осмілювався наближатись до нього ось вже дві доби.

-"Змія!"- він кричав зриваючи голос і махаючи осліплений злобою паличкою, зриваючи лють.

Біль який він відчував затуплював всі інші відчуття і зводив з розумі. Здавалось вчинок Мелінди начисто стер усе добре в світі. І світ став сірим і порожнім без неї. Світ наповнився болем відчаєм,злобою, образою, огидою. Салазар осів на підлогу, тиша його заспокоювала. Вода,що простягалася у кімнаті нагадувала мерехтіння рідного болота і приводила в себе.

Він захотів стерти всі спогади пов'язані з нею. Хотів змусити її жаліти,страждати, змусити боятись. Хотів помститись їй, забажав цього так же сильно як колись бажав і її...

  В голові забігали уривки з книг прочитаних колись, замиготіли думки. Він згадував,складав,систематизував свої  знання щедро вливши у них все своє бажання.

-" Круціатус..."- його обличчя осінила дика посмішка. Здавалось він зійшов з розуму. Хоча можливо так воно і було. 

Він  ховався у темряві кімнати і здавалось вона була не тільки навкруг,а й залізла всередину.

Нікому немає віри... Він більше не буде так помилятись,ніколи...