Любава Волошин - Ліки без рецепту не продаються, Любава Волошин

Ох, і занесла ж мене лиха година. Попала так попала... Нічого прорвусь. Працювати я звикла, даром що ці ухаті не цінять. У новому світі знайду вірних друзів, ворогів і втілю свою мрію.Я ще всім доведу,що медицина велика сила. І що ліки без рецепта не продаються!

Кіна не буде

Сьогодні був на диво спокійний день, таких не було давно. Зміна закінчилась  і я спішила додому,щоб пошвидше  вмоститись у ліжечку з ноутбуком і подивитись фільм. Пакет з солодощами і колою  теліпався в руці, усмішка сяяла на обличчі і ноги несли мене до зупинки,адже маршрутка чекати не буде.

На вулиці вечоріло і сонце вже сховалось за горизонт. Помаранчеві промені  цікаво грали на вітринах будівель і відбивались численними сонячними зайчиками навкруг. Останні літні дні радували сухою погодою і обідцяли порадувати ще і бабиним літом.

Зупинка була порожньою, що немало дивувало,оскільки зазвичай народу тут була тьма. Воно і на краще,за цілий день проведений на роботі, хотілось тиші та спокою. А всі вважають роботу фармаколога легкою. Ще б пак, а ви самі спробуйте весь день вгадувати тисячу і один препарат по оповідях нескінченних покупців, пояснювати чому я не можу призначити їм лікування і чому не продам ліки без рецепта,бо їхнім знайомим дуже допомогло.

Важко зітхнувши, я осіла на лавичку в очікуванні маршрутки.  Годинник підказував,що вона запізнюється і це трошки засмучувало, адже мені не терпілось розпочати їперегляд фільму.

Вулиці були порожніми,а вздовш з обох сторін загорілись ліхтарі даруючи світло. Раптом ліхтар біля зупинки замиготів і згас."Знову лампочка перегоріла"- подумалось мені. Та раптом всі ліхтарі почали гаснути,немов би хтось вимикав їх. По вулиці пронісся неочікувано холодний порив вітру і підняв у повітря купу пороху. Порох закрутилася виром, наростав,ставав вищим. Вона налякано втиснулась у стінку зупинки розуміючи що це її не врятує від  смерчу. Думки про те звідки він взявся у спокійний літні вечір навіть не думали приходити в її голову, а тим часом вихор наближався і  пакет у її руці вже рвався йому назустріч.

Вона закричала,намагалась схопитись за лавку,втриматись на місці,однак сила стихії була набагато сильнішою. Вона знялась у повітря, закрутилася у  темпі стехії  і як і годиться для молодої наляканої дівчини втратила свідомість. Схоже кіна не буде...Та яке може бути кіно,коли під питанням взагалі її життя...

                                         ********

Аліна кожну ніч бачила увісні як смерч заберав її. Теж блін мені "Аліса в країні чудес". Ні, злій відьмі на голову вона звичайно не впала, але коли прокинулась посеред лісу то перебувала в чималому шоці.

Шок її став ще більшим після  того коли вона натрапила на дивного типу поселення, по якому як нівчому небувало розходжали.... ельфи.

Першою думкою було,що вона отримала струс мозку і тепер він  трошки неправильно показува їй картинку, але коли вона підійшла до якоїсь жінки і спробувала перевірити  її вуха на справність, чим не мало шокувала дану особу, то була змушена визнати,що її все-таки кудись занесло.

Ні, вона звичайно була прихильницею і всесвіту Толкіна, і фентезі, однак на такі повороти долі була,як виявилось не готова.

Згадалось як тоді трясучись від страху про свою нелегку долю попаданки за углом  першого попавшого будинку, вона схопилась за голову і завмерла. Руки обережно рушили до вух і вона зрозуміла,що вушка то у неї не такі як були...

Свідомість тактично змахнула рукою і вдруге за сьогоднішній вечір покинула мене.

Зараз було смішно згадувати той страх і відчай,що вона відчула тоді. Але того дня її історія тільки почалась...

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍