Любава Волошин - Змії вміють кохати, Любава Волошин

Коли Годрик,Ровенна і Хельга повернулись йому сповістив Онікс. Він охоче б не виходив із своєї  схованки ще багато днів,однак справи не варто було відкладати в довгий ящик. Вона була не варта такої уваги,негідна того щоб він страждав через неї.

В його житті з'явилась інша ціль і інші пріоритети. Здавалось,що з кімнати вийде вже не він, а хтось інший.

-"Ти налякав нас,Салазаре."- промовила Хельга. Однак стримала порив обійняти його щойно побачила очі.

-" Я достатньо дорослий,щоб вирішувати коли і куди мені відправлятись. Радий,що нарешті ви згадали про наш першочерговий задум і зараз тут. Що ж у мене ж декілька моментів які б я хотів обговорити."

-" Чому в твоєму голосив стільки зверзності.? Невже за весь час нашого спілкування,ми  не заслужили хоча б трошки твоєї поваги?"- Ровенна була обурена його відповіддю.

-" Ми дорослі люди і я не бачу нічого страшного в своїй відсутності ".

-" Ти знехтував нашими почуттями,змусив нас хвилюватися повів себе немов безголовий юнак, Салазаре. Однак я радий,що ти тут і з тобою все в порядку."- Годрик підійшов до нього і поклав руку на плече.

Доторк теплої руки пробив його немов села іскри. Салазар скинув руку,йому не хотілось відчувати тепло. Не хотілось підпускати когось знову близько. 

-" Я також."- здавалось,що між товаришами пробігають розряди. І вся втома, надмірні емоції і виснаження можуть у будь який момент вийти назовні і взірватись.

 Вони рушили по школі у аконпонементі перестуку підошв. 

-" Вечорами, я часто дивилась на простори небес над твоєю долиною, Годрику. Таких зірок, я не бачила ніколи і мені подумалось що чудово б було дивитись на зорі так кожгоро дня. Я довго думала як це можна зробити і  тому думаю,що якщо ви мені трошки допоможете то в Хогвортці засяють міріади зір."- Хельга сором'язливо усміхнулась.

Для свого дивного проекту вона обрала стелю столової. Це була найбільша кімната замку і тому чудово підходила під задум. Хельга скеровувала товаришів і немов наук переплутала павутиння їхніх чарів вкладаючи в них саму суть і ідею. Коли стеля стала більше схожа на небо і по ній деколи пропливали хмарки друзі видихнути.Кодні їхні чари заберали уйму сил,оскільки потрібно було зробити їх не просто сильними, а майже вічними,звісно, що потім хтось замінить їх і буде підписувати вже накладені чари але це буде не скоро.

-" Ми досі не прийняли рішення про учнів."- Салазар вирішив нарешті озвучити і свої ідеї.

-" А що учні? Всі хто достатньо сміливий можуть приходити і навчатись."- Годрик усміхнувся.

-" Годрику, це дуже нерозсудливе рішення. Вчитись повинні ті, хто прагне знань - розумні."- Ровенна здивовано висловилась.

А Салазар зрозумів,що він не єдиний вже все для себе вирішив.

-" В школу мають ходити лише чистокровні чарівники. Сильні і обдаровані."- Салазарове слова привернули увагу.

-" Друзі, та хіба є різниця хто буде ходити в школу. Головне,щоб це була людина яка прагне кращого."- Хельга також вступила в суперечку.

Вони провели не одну годину наперебій доказуючи один одному свою правоту. 

-" Отже, хай будуть факультети. Створимо артефакт,що буде розподіляти учнів після вступу на навчання."- Ровенна знову потягнулась до скриньки з діадемою.

Вона не любила її одягати,цінила її,дорожила нею. Та користуватись нею не любила. Вона сиділа мовчки одумовуючи і припускаючи,щоб саме могло стати артефактом і яким чином дати йому силу.

-"Мені потрібен час подумати. Побачимось завтра."- Ровенна підвелась в попрямувала на вихід.

Більше не було про що розмовляти. Товариство розійшлось по кімнатах.