Любава Волошин - Змії вміють кохати, Любава Волошин

Просторі коридори,високі стелі,вітражні вікна з живими зображеннями - творіння заворожувало творців. Грандіозність вражала.

Сходи рухались і змінювали положення на власний манір за бігом думок. Ровенна не один день провела у роздумах для втілення даної ідеї. Товариші були виснажені,однак це був лише початок тепер потрібно докласти чи мало зусиль,написати купу запрошень та рлщіслати сов.

Школі потрібні вчителі та учні,то ж не варто гаїти час.Дні потягнулись у безкінечний рутині. Кожен день пахнув чорнилами і розвивався в пам'яті немов слід після восьминога,чорнильною димкою. Надворі стало значимо тепліше,сонце все сильніше припікало стіни школи і Салазар здавалось втратив лік часу. Дні вкрала робота,а душу магія. Щоночі потайки від інших він прокрадався темними коридорами в Таємну кімнату, де так зручно розмістився Онікс. Система каналізаційних труб,що тяглась під школою і в шкільних стінах стала чудовим лабіринтом для вірного друга. Салазар розчинився у нових чарах, завершуючи справи настільки темні,що навіть і язик не повертався б їх назвати чи розповісти про них. 
Настало літо...

Годрик зібрав усіх у бенкетній залі для обговорення важливої новини. Сьогодні зранку прилетіли перші сови. Скільки часу пройшло з моменту коли вони покинули стіни замку? Салазар втратив лік часу, недіспані ночі і постійне виснаження відразились на вигляді молодого чоловіка першими сивими волосинами та  рівними борознами зморшок. Під очима розташувались симетричні синці,що вже здавалось навічно прикріпили до носія.
-"У мене ж дві новини які я радо можу вам повідомити.- Годрик підняв чашу над головою. -  По-перше, від завтра і рівно на два тижні у нас довгоочікувана  відпустка. Нам всім потрібно відпочити,набратись сил і терпіння і врешті- решт виспатись."
-" Ну,перша новина і дійсно непогана, нарешті я буду мати змогу знайти декількох домових ельфів для обслуговування школи.- Хельга усміхнулась. 
З моменту прибуття і створення школи вона майже весь час проводила під водами Темного озера або у хащах лісу. Навкруг школи була незліченна кількість чарівних створінь і деякі були зовсім не раді новим сусідам. Хельга непоклвдаючи рук домовлялась про оборонні і союзницькі відносини, по підносила подарунки і робила різні дошкульні завдання. Однак,її місія була чи не найважливішою.
-" Мила Хельго, коли я говорю про відпочинок, то маю на увазі не це. "- Годрик усміхнувся.
-" Наші домівки далеко і хоч школа тепер і наш дім, все ж таки ми не зможемо жити тут."- Ровенні було дуже важко. Вона тужила за дитиною, весь час відволікаючись на дивні думки і випадаючи з роботи. Однак, як мусів визнати Салазар,  була непохитною у своєму переконанні і не дозволяла суму зламати її.
-" Я звісно що знаю,що ви не в змозі від'їхати додому і повернутись назад так швидко. Що правда, смію вас запевнити, що це ненадовго. Деякий час тому назад у мою голову прийшла думка про чари,що дозволили б значно швидше  проходити відстань. І вже якихось час я займаюсь цим. Тому, думаю скоро відвідати дім буде можна так же швидко як промовити речення. А поки що, я щиросердечно прошу, Вас, мої любі, погостювати у моєму маєтку."- звістка про те,що Годрик займається винайденням чарів такого рівню вибила Салазара з колії. Скільки ж сил сховав в собі Годрик.
Слизерин був свідком як кожного вечора Годрик ледве волочив ноги в свою кімнату відпочинку після дня праці. Він займався оборонними чарами, відвідував кожен куток замку перевіряючи його схему,уплітаючи, підсилюючи, насичуюючи кожен камінець і піщинку силою. То невже йому вистачало сил і ще на щось?  Хоча беззаперечно такі вчинки і викликали повагу, у Салазара на душі огидною змією заворушилась заздрість.
-" Радо прийму твоє запрошення,- усміхнувся Салазар.-  А яка друга новина?"
-" Прилетіли перші сови з відповідями. Рівно через тиждень на території школи зявлять наші перші викладачі. І обсяги роботи зростуть, тому щойно вирішаться питання про закриття кадрової проблеми ми приступимо до набору учнів."- Годрик сяяв все більше.

Відчуття гордості переповнювало четвірку. Тепер вони були не простими представниками сімей, не пересічними чарівниками,а засновниками школи чарів. Магами потужними настільки,що коли небудь їхні імена буде знати кожна дитина, кожна людина,кожен випускник "Школи Магії і Чарів Хогвортс".

 Маєток Грифіндорів і дійсно майже не змінився з попереднього візиту. Простора долина щедро поросла травами та деревами і чарувала своїми просторами  та волею. Вдалині майоріли відблисками річка ...

Салазар  вдихнув повітря на повні груди. Сьогодні вони знову зустрінуться. Так довго  він не бачив Мелінду...

 Думки повернулись в минуле, потяглися  один за одним спогади. Посмішка засяяла на його обличчі і він не зміг стерти її протягом всього дня. Він блукав  селищем і землями долини та немов кіт мишу шукав її.

Салазар знав,що Мелінда постійно щось робила тому не сильно здивувався коли не зміг її відшукати. Він точно знав,що ввечері на березі річки вона чекатиме його як вони і домовлялись нещодавно.

Він був впевнений в цьому і коли сонце червоними фарбами покращило лінію горизонту, і коли перші зорі розсипались по синьому небу.

Посмішка зів'яла. Ніч тягнулась безсердечно довгими і смутними хвилинами, Салазар чекав. Він вперто сидів на камені і вдивлявся у темну втікаючу воду. Вона не могла не прийти,не могла забути. 

Та  Мелінда не з'явилась на березі ні тієї ночі, ні слідуючої. Думки роздали йому голову,мов обридливі музу вони вривались в його мозок і виїдали. Він шукав її ще більше, здавалось обійшов все, обпитав всіх. 

Вона зникла. Її не було,не лишилось і сліда.

Що трапилось? Куди могла зникнути безслідно дівчина? Він не знаходив собі міста, вперто обшукуючи куточки,обходячи будинки, питаючи зустрічних людей.

Невідоме досі почуття відчаю охопило Салазара. Він сів на узбіччі дороги охопивши голову руками. Хотілось кричати, рвати волосся на голові. Як у гонитві за однією мрією він зміг втрати іншу. Де йому відшукати дівчину  і чи знайде він її?