Вікторія Вашингтон - Некровний брат мого батька, Вікторія Вашингтон

7

Кайл відразу піднявся до свого кабінету, тож з ним я навіть не зіткнулася.

А от Нея зайшла на кухню і приєдналася до сніданку.

Вона виглядала по-справжньому щасливою та посміхалася.

Навіть кинула мені байдуже «привіт», коли сідала за стіл.

Але в думках у мене промайнуло зовсім інше.

Вони із Кайлом три дні провели разом на відпочинку. Навряд чи вона була б така щаслива, якби побачила в нього на плечі мітку.

Цікаво, чи Кайл її приховував? Або ж ... Скривилася від подібних думок і дала собі уявну ляпас.

— Бачу, ти навіть не зламала нічого, поки нас не було, — Нея показово озирнулася на всі боки.

— Тримала себе в руках, як могла, — сухо прокоментувала, навіть не зводячи на неї погляду. — Так і хотілося спалити весь особняк до біса.

На щастя, наша суперечка не продовжилася, бо до кухні увійшов містер Девіс.

Він заніс валізу та картину.

— Норо, тут всі речі, що залишилися з квартири. Сьогодні вона переходить у власність банку, — сказав він, і лише після цього помітив, що я сиджу не одна. — Нея, радий тебе бачити.

Вона миттєво розтягла губи в усмішці і навіть, відірвавшись від їжі, встала, щоб привітати його.

— Я теж, — захоплено промовила. — Такий чудовий відпочинок, що здається, що з життя пропала на цілий місяць, хоч минуло лише три дні.

— Це ж чудово, — добродушно промовив він. — Кайл у себе? Потрібно підписати папери.

— Так, як завжди в кабінеті, — сказала вона. — Робота кипить.

— Приємного вам апетиту, дівчатка, — додав Девіс, прямуючи до виходу їхньої кухні.

— До речі, — гукнула його Нея. — Наступного тижня я влаштовую дитяче свято у своїй галереї. Малюватимемо шедеври. Нехай твої приходять, буду дуже рада.

— Обов'язково. Не перестаю тобою захоплюватися, — щиро кинув він наостанок.

Я ж ніби й чула всю їхню розмову, але водночас пропускала її повз вуха, невідривно витріщаючись на свої речі.

Це те, що не умістилося в машину вперше і я все затягувала, щоб сказати про те, що їх потрібно забрати.

Швидше навіть не хотіла говорити про це Кайлу, тому попросила Девіса цим зайнятися.

А зараз, коли вони були тут, зазнала колосального розпачу. Тепер від минулого життя залишились лише речі.

І Ліам.

Я не могла дочекатись, коли він приїде. Напевно знала, що поруч із ним відчую себе вдома, де б не знаходилася.

Треба було лише трохи зачекати.

— Ого, не могла подумати, що ти поціновувач мистецтва, — вигукнула Нея, дивлячись на картину.

Вона була обмотана стрейчевою прозорою плівкою, тому сам малюнок було видно чудово.

Це була та сама картина, яку колись купив для мене Кайл.

— Це подарунок, — сказала, підібгавши губи.

— Від кого? — наполегливо спитала вона.

— Тобі яка справа? — спохмурніла, знову відчуваючи зростаючу напругу в її компанії.

— Просто цікаво, хто так добре в цьому розуміється і дарує тобі досить дорогі картини мого авторства, — вона посміхнулася, схрестивши руки на грудях.

Всередині мене огорнуло неприємним холодом і миттєвим усвідомленням.

— Ти малювала цю картину? — проковтнула і все-таки зважилася спитати, сподіваючись, що неправильно її зрозуміла.

— Так, — вона кивнула головою. — Це була перша з виставок, де я представила свої роботи.

Всередині мене огорнуло крижаним холодом і ком підступив до горла.

Мені хотілося ляпнути щось на кшталт: «Якби я знала, то відразу б її викинула» або «Мені вона ніколи не подобалася».

Тільки довелося стримати себе.

Нерозумно було не визнати, що картина написана чудово, я завжди нею захоплювалася.

І в даному випадку Нея не винна в тому, що мені її подарувала людина, в яку я була тоді закохана, на що зараз дуже злюся.

— Зрозуміло, — я встала з-за столу і попрямувала до виходу.

— То й не скажеш, хто подарував? — Здивувалася Нея.

— Тебе це не повинно хвилювати, — кинула наостанок, не чекаючи її відповіді.

Речі поки що чіпати не стала. Відчувала, що терміново треба піднятися до своєї кімнати та побути однією.

Коли мені вже здавалося, що ніщо пов'язане з Кайлом не може мене зачепити і завдати болю, йому це все одно вдавалося.

У цей день я пропустила обід і вечерю і в кухню спустилася лише ближче до дев'ятої години. Вирішила приготувати щось сама, бо вже почала шкодувати про те, що пропустила два прийоми  їжі.

Несподівано для себе, заходячи на кухню, вже почала відчувати Його енергетику.

Здивувалася, бо зазвичай у цей час Кайл або ще не був удома, або не виходив зі свого кабінету.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍