Вікторія Вашингтон - Некровний брат мого батька, Вікторія Вашингтон

Я глянула на нього і посміхнулася.

— Яке джерело світла?

— Місяць, зірки, навіть світло від телефону чи ліхтаря. Є завжди якесь джерело світла, якщо ти тільки шукаєш його.

Я подумала про це і відчула, як мій страх почав йти. Я розплющила очі і побачила, що світло від місяця проникає через вікно і створює невелику область освітленості в кімнаті. Я посміхнулася і сказала:

— Ти маєш рацію, є завжди якесь джерело світла.

Кайл усміхнувся у відповідь і знову поклав руку на мою спину. Ми продовжували сидіти в тиші, і я відчувала, як моє серце наповнюється теплом поруч із ним.

Так було завжди, але зараз відчувалося так гостро, що я не змогла стримати слів.

Затримавши подих, я взяла його руку. Він здивовано опустив очі і глянув на мене. Я зачерпнула всі сили і почала говорити:

— Кайле, я довго думала над тим, що хочу сказати тобі. І я вирішила, що більше не можу зберігати цю таємницю. Я… я люблю тебе.

У мене серце обірвалося, коли слова зірвалися з губ.

Він не реагував і я потяглася до його губ.

— Стоп, — він жорстко обхопив мої плечі і зупинив мене. — Забудь зараз все що сказала і ніколи не повторюй. Не дури так.

— Я лише сказала те, що відчуваю, — сказала, відчуваючи ніби на мене окинули цебро крижаної води.

— Твої дурні жарти часом далеко заходять, — засміявся Кайл. — Жартувати взагалі не твій найкращий бік.

Напевно, в цей момент я чекала всякого, але точно не такого грубого глузування з почуттів.

— Я ж бачу, що ти сам ставишся до мене по-особливому, — не знаю, як взагалі змогла вимовити ці слова.

— Ти маєш рацію, по-особливому, — більш серйозним голосом промовив Кайл. — Як до маленької дитини, в нетямущості якої переконуюся з кожним днем ​​дедалі більше. Ти правда думаєш, що мене цікавлять діти на кшталт тебе? Будь обережна у своїх фантазіях, з висоти їхнього польоту і розбитися можна.

Серце завмерло і я відчула себе так, ніби й справді розбилася.

Боляче. Нестерпно.

Я ривком схопилася з дивана і втекла до своєї кімнати.

Цього дня я перестала боятися темряви, бо усвідомила, що є щось страшніше.

Відпустку ми продовжили без Кайла. Він поїхав уранці, коли трасу розчистили. Після того я дізналася, що в нього був не забій, а тріщина кістки.