Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Міське фентезі » Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова 📚 - Українською

Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова

32
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Новий світ. Провидиця. Книга 2" автора Вікторія Хорошилова. Жанр книги: Міське фентезі.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 137 138 139 ... 157
Перейти на сторінку:

— Мені подобається, — сказала Алексу.

— Тоді вирішили.

— Може, і правнуками одразу порадують, — сказав дідусь.

— Ні, — похитала головою, на посмішку й натяку не було, рідні одразу помітили, — спершу деякі справи вирішимо, потім дітей... Тоді треба замовити завтра запрошення й усім роздати.

— На нас теж, — сказала мама, — я збережу на пам'ять!

— Добре, мамо.

— Ви батькам Алекса говорили? — запитав батько.

— Мої дізналися самі, — сказав зніяковіло Алекс, — батько на мене подивився і просто запитав, коли весілля. А потім сказав, що в мене на обличчі все написано і не потрібно бути менталістом. Але скоріше за все він побачив, що я вибирав браслети.

— Тоді ми домовимося з твоїми і влаштуємо сімейні посиденьки! — сказала мама, плеснувши в долоні. — Просто не віриться, моя дівчинка вже зовсім доросла, а така крихітка була, таке кошеня маленьке.

— О, так, кошеня було дуже милим і спритним, — сказав дідусь. — Раніше й подумати не міг, що діти можуть так рано обертатися. А потім ще Тім вирішив, що хоче в пухнастому вигляді з Лією гратися.

Хлопця якраз упіймали і лоскотали, і цілували батьки. Він задоволений попискував. А потім перебрався до мене на коліна. І сидячи біля мене, поїв ще мій торт. Януш тільки головою похитав і відрізав мені ще порцію і забрав дрібного собі.

— Лія теж любить цей торт, не тільки ти, карапуз пухнастий.

Тимко посміхнувся і миттю обернувся на кошеня, Януш не розгубився, втримав моторне кошеня.

— Вдруге такий фокус зі мною не пройде, — сказав брат і чмокнув кошеня в ніс. — Ти зараз так Лію нагадуєш, але щось мені здається, сестра менша була.

— Худіше, — сказала мама — дівчинка все ж таки. Алекс, я з твоїми батьками домовилася на завтрашній вечір. Ви ночувати в нас залишитеся?

— Якщо що, зачиняйте двері на ключ, — сказав Ронбер, — ми замки поставили в кімнати дорослих, а то маленькі хулігани люблять прийти в найнесподіваніший момент.

Було дуже приємно провести час у колі сім'ї. Алекс одразу підтвердив бронювання нашого весільного вбрання. А коли залишилися наодинці, я обрала кафе.

— Що тебе бентежить?

— Є ймовірність, що на наше весілля заявляться найманці. І ця ймовірність дедалі чіткіша.

Ми сиділи на ліжку, коханий ліг на спину, поклавши голову мені на коліна.

— А давай, їх заздалегідь спіймаємо і не дамо зіпсувати наше свято?

— Можна, але на карті бачу, що краще, щоб я в цій авантюрі не брала участі.

— Ти скажи, хто впорається, я все організую.

— Ти, Анрес, Теос і Гор. І ще можеш із четвірки твого батька менталіста попросити допомогти.

— Добре. Завтра тоді ще з ними зустрінемося, і ти нам покажеш, кого ловити і де. Я не дозволю, щоб різні особистості зіпсували наше весілля, я на нього надто довго чекав.

— Давай тоді зараз запрошення перевіримо, я завтра зранку відправлю до друку. Потрібно список перечитати, у мене таке відчуття, що я когось забула.

Улюблений нагадав дописати магістрів Оура, Шаєра, брата Тейліна.

— Ще запитай у дідуся, може ректора запросити?

— О, так. Завдяки йому я провела частину дитинства в академії і вельми з користю. Ще думала про старосту.

— Можна, ти в нього запитай, якщо захоче.

Рорк дуже здивувався запрошенню, але сказав, що обов'язково буде.

— Так начебто тепер усе. Ти магістра Лішкорта з дружиною запросила?

— Так, у них одне запрошення на двох, там навіть прописано, що він із дружиною. А Тейліну дописала, що ще й із дітьми. Так-с, ще потрібно дідусеві Севіру передати запрошення і дядькам. Ми точно потягнемо цю гулянку?

— Лія, сонце, потягнемо.

До нас у двері постукали і заглянув батько. Усміхнувся, коли нас побачив.

— Як ви?

— Запрошення перевіряли.

Батько сів поруч зі мною й обійняв легенько за плечі. Алекс сів на ліжку, щойно батько зайшов.

— Хотів попросити вас пожити з нами цей місяць.

Коханий усміхнувся.

— Добре.

Питання про ректора написала дідусеві Теосу. Він швидко відписався:

"Запитаю в нього". А через деякий час надіслав відповідь "Буде, робіть на нього з дружиною запрошення. Він дуже зрадів".

Вранці ми прокинулися від того, що між нами з Алексом вмостилася малятко Іза. Я її обійняла і поцілувала в щічку.

— Алекс, — покликала коханого.

— Бачу, — простонав він, — я начебто двері зачиняв учора. Як ти зайшла?

— Відчинила, — пролепетала малеча зніяковіло і обійняла мене.

Коханий обережно вибрався з-під ковдри і пішов одягатися.

— Виспалася? — поцікавилася в кнопки.

— Угу.

— Тоді пішли вмиватися.

Ось тільки пішла вона на моїх руках. Добре хоч дала одягнутися. Через годину спустився Дерек із дружиною.

— А я думаю, куди моя донька поділася?!

— Дерек, вона вміє відчиняти зачинені двері.

Брат зніяковів і підхопив свій скарб на руки. Мабуть, знав про це. Бо сказав зі зітханням:

— Особливо добре магічні замки розкриває. І не розуміє, чому це ми закриваємося від неї. Якщо залишаємо двері прочиненими, то вона ігнорує і не заходить. Ну, у більшості випадків.

— А як ви тоді? — здивувався Алекс, роблячи нам трьом чай.

— Невелика ілюзія, що хтось спить і щит, що гасить зайві звуки.

— Ліє, ти що на сніданок будеш?

— Торт, якщо він ще є.

— Ми спеціально для тебе відклали, — усміхнувся брат і показав тарілку, накриту кришкою.

— А мені? — пискнула дрібна.

— А тобі кашу, це торт Лії.

Дерек миттю відволік доньку, показуючи, що буде їй готувати, і дав їй вибрати, що вона хоче до солодкої каші.

— У дітей Гора такий фокус не проходить, — зітхнув коханий. — Я поки жив у нього, кілька разів залишав собі на ранок тістечка. Вони таку істерику закочували. Щоправда, у Гора нерви залізні, сказав ні, значить ні, а там хоч головою об стіну бийся, не допоможе. Зате на дружину його діє, але вона навчилася стрілки на чоловіка переводити. Мовляв, якщо тато ваш дозволить тільки тоді. А так типу мені теж заборонив вам давати.

1 ... 137 138 139 ... 157
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"