Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова

— Нехай не заливають, — вклинилася в розмову, — я їх відправила в найбезпечнішу частину дикого лісу. І я знаю, про що говорю, усе дитинство в ньому провела.

— Добрий вечір, мила леді, — сказав з усмішкою шеф Алекса, — що такого мало статися, що особисто ви їх так послали.

— Слів не розуміють, їх попросили піти, вони заходять у будинок. Хамлять Алексу і мені. Я образилася на слова і послала, але так, щоб вони подумали над своєю поведінкою. Мабуть, не надто допомогло. Невже їх дрібна нечисть перемогла? Спеціально перевірила, що там тільки найдрібніша і найбезпечніша, п'ятої категорії.

— Бойова в тебе подруга, — сказав з батьківською гордістю шеф. — Сподіваюся, на весілля запросите. Відпочивайте.

Мене після цього дзвінка пристрасно поцілували.

— Тільки давай, вночі спати будемо?

— Добре, — муркотнув котик і, обійнявши мене, притягнув до себе сильніше.

Удень ми ще подивилися запис пасток і вдвох поламали над ними голову.

— Напевно, тобі варто трохи раніше приходити в гуртожиток, не до комендантської години. Щоб ти могла спокійно підготуватися до сну. Хоча я тебе ось зовсім опускати не хочу.

— Вірю, — муркнула йому в губи. — Я ж тобі не сказала! Моя мама вагітна! У мене буде молодший брат і сестра!

— Оу, радий. То що, коли тобі портал відкрити?

— Давай, години за дві, — промурликала, роздягаючись, — я дуже тебе хочу!

— Це взаємно, не можу натішитися, що нам уже можна бути разом, не озираючись на вік.

Не встигнеш озирнутися, а тут уже й кінець навчального року. Дружина Лішкорта Тіліша і моя мама радують погляд круглими животиками. Брати задумалися, чи варто роз'їжджатися, чи краще будинок добудувати. Вирішили добудувати два поверхи. Коли я наприкінці навчального року, після практики повернулася додому, це був уже не просто великий будинок, а з натяком на палац чи замок. А вони його обізвали сімейне гніздечко, особняк. Тепер у нас три житлових поверхи з особистими кімнатами. Додалося ванних кімнат. І тепер у всіх дітей є своя кімната і ще достатньо вільних кімнат для гостей чи майбутніх дітей.

Перший поверх зазнав змін, коли брати тільки одружилися. І зараз був чимось середнім між ігровою та вітальнею. Сім'я намагалася підтримувати порядок, і щоб у дітей була тільки половина поверху для пустощів, а не весь. Кухонна частина стала трохи більшою. Додалася ще одна посудомийка і ще одна велика раковина. На подвір'ї все ж зробили високий, міцний паркан. Такий, щоб діти не вибралися, і магічно убезпечили, щоб бандити не пробралися і не нашкодили малечі, що тепер у великій кількості гасає на подвір'ї.

Тепер друзі Алекса приводять своїх дітей до моїх батьків і на вихідних, і серед тижня, на кілька годин. У нас біля будинку навіть знак поставили "обережно діти" — жовтий трикутник із кошеням, що грається всередині. А парочка патрульних регулярно чергує неподалік. Як виявилося, їм тут призначили одну з точок перевірки дорожнього руху. І вони не раз ловили кошенят, що розпустувалися, за комір, у буквальному сенсі. І часто ловили на дорозі перед машинами. Також за комір і відтягували блідим батькам.

— Ось як вони примудряються вислизнути?! — завжди дивуються дружини братів і наших друзів. — Дір у паркані немає, хвіртка закрита!