Данило Туптало - Житія Святих - Березень, Данило Туптало

градів, прийшли до преподобного Йоана, просячи його, щоб своїми молитвами випросив дощу від Бога. І коли помолився преподобний, зразу дощ великий зійшов, і напоїв висохлу землю, і плідною її зробив. Тоді до кінця дочасного цього життя прийшов, добре наставивши своїх духовних ізраїльтян. В одному лише був не подібний на Мойсея: Йоан у Вишній Єрусалим душею увійшов, Мойсей же невідомо як не дістався тілом долішнього. Про святість Йоана преподобного (говорить Даниїл Монах) свідчить багато людей, найбільше ті, що, богонатхненними його словами наставлені, спаслися і нині спасаються. Свідчить юний Давид, муж винятковий, який премудрістю премудрого [Йоана] наслідував. Свідчить і преподобний Йоан (ігумен Раїтський), добрий наш пастир. Він же попросив того преподобнішого Йоана [Ліствичника] як нового боговидця з гори Синайської до нас зійти і показати нам свої богонаписані скрижалі [книги, що "Ліствиця" називаються], у них же зримі письмена труду навчають, сила ж, у складених письменах закладена, до богобачення наставляє. Коли ж відходив до Бога преподобний Йоан Ліствичник, стояв перед ним брат його по крові авва Георгій, його ж на ігуменство синайське за життя свого знаменував. Він плакав, кажучи: "Пане мій, чи, мене покидаючи, відходиш? Я молився, щоб мене ти передпослав, не зможу-бо без тебе цієї дружини твоєї святої пасти. І ось бідний я, що тебе передпосилаю до Бога". Відповів йому авва Йоан святий: "Не плач, не тужи, якщо дерзновення знайду в Бога, не чекатиму, поки рік цей закінчиш, але попрошу Господа і візьму тебе до себе". І було так. Після блаженної преподобного Йоана кончини і авва Георгій, брат його, в десятий місяць відійшов до Бога, щоб передстояти йому разом з братом своїм, преподобним Йоаном, у славі святих, славлячи Отця, і Сина, і Святого Духа навіки. Амінь.

Про батьківщину і рід преподобного цього Моана Ліствичника написано в книзі його, в тлумаченні життя його так: "Народження і град святого приховує списатель [монах Даниїл]. Одні кажуть, що був сином Ксенофонта, братом же Георгія Арселаїта, названого від народження Аркадієм. Аркадій-бо в чернечому чині змінив ім'я своє, а Йоан не міняв свого імени". Про Ксенофонта і про дітей його дивися у 26-ий день місяця січня.

У той самий день пам'ять святого пророка Юди, він же загинув від лева. Дивися про нього в Книгах 1 Царств, у главі 13-ій.

І преподобного отця нашого Зосима, єпископа Сіракузького.

І святої Євули, матері святого Пантелеймона.

У той-таки день переставився чернець, який нікого не осудив, про нього ж преподобний Анастасій Синайський розповідає так: "Муж один, у чернечому чині перебуваючи, провадив у всілякому байдикуванні дні свої і, в лінощах життя проживши, до кончини наблизився. Коли розхворівся смертельною хворобою і до останнього подиху прийшов, ніяк же своєї не боявся смерти, але з усілякою вдячністю, веселий і усміхнений, з тіла відлучився. Брати й отці з ігуменом, які сиділи біля нього, сказали до нього: "Ми бачили, що ти, брате, в байдикуванні проводив життя своє. І звідки в тебе в годину цю страшну така безжурність і солодкий усміх! Не відаємо. Проте, силою Ісуса Христа, Бога нашого, укріплюваний, вставши, скажи нам, аби ми всі довідалися і прославили велич Божу". Брат же піднявся трохи з одра і сказав до них: "Справді, чесні отці, у всілякому недбальстві життя своє я провів. І нині принесено було перед мене написане все моє зло, і прочитано, і сказали мені ангели Божі: "Чи знаєш це?" Я ж відповів ЇМ: "Так, точно знаю, проте, відколи відвернувся від світу і постригся, не осудив людини ані зла на нікого не тримав. І прошу, щоб сповнилося на мені слово Христове, каже-бо: "Не осуджуйте, щоб не осудженими бути, відпустіть, і відпуститься вам". Коли це промовив, зразу святі ангели роздерли рукопис гріхів моїх. І через те з радістю і безжурністю відходжу до Бога". Те промовивши, брат передав в мирі душу свою Господеві.

Місяця березня в 31-й день

Пам'ять святого священомученика Іпатія Чудотворця, єпископа Гангрського

Цей великий угодник Божий Іпатій святий, єпископ града Гангрського, Пафлагонійського краю, був один із трьохсот вісімнадцяти Святих Отців на Першому Вселенському Соборі, у Нікеї зібраному, за царювання Великого Константинаа. На ньому ж, з иншими отцями борючись за благочестя, сповнений Духа Святого, Арія в єресі викрив й анатемі його передав. Мав же велику від Бога силу чудотворення, недуги всілякі зцілював і проганяв бісів. В одному селі води гіркі, які з гір текли, у солодкі перетворив і на иншому місці джерело теплих вод на зцілення людям молитвою вивів. Коли ходив він темної ночі десь поблизу ріки, свічі палаючі з води являлися, путь йому освітлюючи, щоб не послизнувся і в водну не впав течію. Змія страшного умертвив. Після переставлення-бо Великого Константина, коли син його Констанцій воцарився, змій, великий вельми, невідомо звідки до царських палат приповзши, кімнати зі скарбами, де золото і ціле багатство царське лежало, собою оточив і голову на вході поклав, нікому не давав наблизитися. Цар Констанцій злякався вельми, через посланців своїх просив святителя Божого Іпатія прийти до Царгороду: славним було ім'я святого через чуда, які від нього траплялися благодаттю Христовою. Коли ж він входив, зустрів його цар, і до землі поклонився йому, і з усілякою шаною прийняв його, і просив, щоб молитвою своєю вигнав із хранилищ царських змія. Його ж ніяка людська сила вигнати не може, навіть із духовного чину багато хто озброювався молитвою, насмілювався на нього, проте ніхто нічого не досягнув, а деякі й постраждали. Святий же мовив: "Хоч і не помагає молитва наша, о царю, проте поможе твоя в Бога віра". І, поклонившись до землі, молився часу досить, тоді встав і сказав до царя: "Посеред іподрому, де поставлено образ батька твого, звели приготувати піч і розпалити її сильно. Хай чекають, поки я туди прийду". І зразу, коли піч була приготована і розжарена, чудотворець Іпатій святий, взявши свій святительський жезл, пішов до кімнат царських і, ворота скарбниці відчинивши, бив палицею змія довго. Весь же люд із царем здалеку дивився, страхом і трепетом охоплені були: бачили-бо, що змій не відходить. І вже день схилявся до заходу, і сподівалися всі, що заморить змій святого, як же те з иншим єреєм сталося. Святитель же, очі на небо звівши і Господа на допомогу прикликавши, палицю в пащу змієві вклав і сказав: "В ім'я Господа мого Ісуса Христа іди за мною". Змій же, зубами схопившись за