Марк Лапкін - Отець всіх лис, Марк Лапкін

Не відриваючи погляду від землі, Гуан кивав Олегу.

- А ти піди й підкажи йому свою думку, - запропонував співрозмовнику Гуан. - Мовляв: «Святий Ігуан, у твоїх же інтересах скинути Демона якось поетично».

- Не лупити ж Мару мішком із плюшками?

- Не нам із тобою судити Святого.

У вухах було шумно, але Олегу дедалі складніше ставало тримати повіки відкритими. Якби під рукою в нього була посудина з окропом, він залюбки з нього б і вмився.

Мара прокинулася і долонею змахнула з себе Святого Ігуана.

Від удару той на великій швидкості відлетів убік, і летів би він так довго, якби на своєму шляху не врізався в напівзруйнований житловий будинок.

У Мари з'явився час, щоб встати на ноги. Її спина і темне волосся тепер виглядали запорошеними.

Святий звільнився з-під каменю і, повернувшись до Мари, продовжив щедро відсипати їй побоїв.

Мара могла тільки відходити під натиском Ігуана, у якого на дні мішка загубилося щось надмасивне і чорне.

По дорозі Демон відмахувалася руками, а п'ятами вона стоптувала найбільшу велосипедну парковку в місті.

Якщо відволіктися від того, що битва була між Святим і Демоном, здалеку те, що відбувалося, нагадувало протистояння розлюченого літаючого жука з красивою голою жінкою.

Сірий мішок не залишав Маре синців чи подряпин, але всі, хто стежив за фінальним протистоянням уважно, міг помітити - Демон добряче зіщулилася в розмірах.

Тепер велика жінка була всього лише метрів 50 у висоту.

Поки Олег з Гуаном стежили за Марою і Святим Ігуаном, решта людей зовні вже спустилися всередину. З тунелю чулися голоси, що кликали загублених родичів.

Олег якраз згадав про Сержанта Бріта і залишив своє глядацьке місце, щоб його відшукати.

Бріт був мертвий, але він не помер один раз. Він помер як син, помер як брат і чийсь друг. Бріт помер і як батько.

Чи знає про це його дружина всередині підземної парковки?

Олег не знав справжнього імені Сержанта Бріта, тому й голос його дружини він не міг розпізнати.

Головне - Бріт впорався. Він вистояв до приходу Святого і тому не загинув даремно. А ось виконувати його прохання і брати участь у проклятті його ж дитини Олег не хотів.

Жахливе це ім'я. Зі світу вистачить, ніяких більше Олегів.

На іншому кінці міста Святий Ігуан влучив великій Суці мішком в око, і доки Мара не бачила, Товстун намагався взяти розгін для удару сильнішого.

«Ось і вся моя історія, - думав Олег. - Зім'ято вийшло. Без початку, без кульмінації, без мене, а кінець прийде, коли я наступного разу моргну».

Олег, як і раніше, не міг собі відмовити в здогадах, про що ж він шкодує.

Про те, що не залишився на ніч із прекрасною господинею пельменної? Чи про те, що збрехав про своє безпліддя й усвідомлено перервав свій безіменний рід?

Він дістав свій давно непрацюючий телефон і подивився в його чорне дзеркало.

- Я дивлюся і не бачу тут нічого, що б виглядало як я, - про себе говорив Олег.

Земля в зруйнованому місті обростала новими тріщинами.

Битва Мари та Ігуана не переривалася ні на секунду. Мара падала, але знаходила сили, щоб відмахуватися від Святого і підніматися на ноги.

Велика жінка продовжувала зменшуватися, і зараз була від сили заввишки поверхів у десять.

Якщо Демон стане ще нижчим, то Гуан з Олегом можуть і не додивитися цей поєдинок хоча б тому, що Мару не буде видно за вцілілими будинками.

З широкого розмаху Демон грюкнула в долоні, і Святого Ігуана відкинуло в бік крижаного моря.

Від наступної за хлопком звукової хвилі останні вікна в Місті Троянд вилетіли з рамок.

Незабаром і сама земля загуділа, а причиною тому стала великанша, що бігла.

Погляд Мари був прикутий до далекої від неї підземної парковки. Між нею і входом стояло всього два ченці у фіолетовій і сірій робах.

Локони і груди Демона тряслися і підстрибували на ходу, відволікаючи тим самим захисників, але, на щастя, їм швидко вдалося протверезіти і згадати, які біди несе за собою їхня господиня.

Коли Мара підбігла вже близько до тунелю, щось потягнуло її за волосся настільки різко, що їй довелося плазом впасти на спину. Завіса з пилу почала розсіюватися і стало очевидно - так шльопнутися їй допоміг не хто інший, як Святий Ігуан.

У руках у літаючого Товстуна залишилася пасма довгого темного волосся, за яке він, мабуть, і відтягнув Демона від дітей усередині тунелю.

Від самої своєї появи Ігуан так і не зронив і слова. Навіть у характері його ударів не відчувалося люті чи натяку на злість.

Олег нарешті міг зблизька спостерігати, як Святий справляється з Демоном.

Святий бив Мару важким мішком прямо між її грудей, причому виконував він це в однаковому такті, немов робив їй закритий масаж серця.