Маїра Цибуліна - Сестри назавжди, Маїра Цибуліна

- Годі, Лірчук, возмущатися! - сказала грубим голосом Лідія Степанівна. - Ти заважаєш урок проводити. Як не перестанеш, то директора покличу!

- Він вам розуму не додасть! - проказав Василь.

- Геть з класу! - прокричала Лідія Степанівна. - Я такого в своєму класі не потерплю!

- З радістю! - проходячи повз парту Артема, він йому сказав:

- А ти після перерви отримаєш. Зайда!

Після уроку Артем швидко вишмигнув з класу, ховаючись поза спини своїх ровесників, але це йому не допомогло.

- Куди ти тікаєш? - закричав йому навздогін Василь. - Я тебе всерівно зловлю, недоносок!

Впіймавши Артема, котрий зі страху так трусився, ледь не плакав, Василь глянув на нього і мовив:

- Та ти мабуть, і в штани напісяв? Гидко на тебе дивитися! Бидло справжнє! Що боїшся? Жалко об тебе свої руки мастити. Ти не вартий, щоб мій кулак торкався твоєї рожі. Геть звідси! - відпустив його Василь, штовхнувши добре в плечі і "давши гарного копняка під зад".

В цей момент повз нього проходив Ромко.

- Бицюра! - крикнув він йому. - А ти куди? Я ще ж тебе нині і не лупцював. Ну, ходи сюди!

Ромко, хоч і боявся, але підійшов.

- Що з тобою знову? Ти ж вранці... - заговорив він до Василя, - був таким хорошим.

- Хорошим? - передражнив його Василь. - І не надійся, що ми з тобою друзями станемо лише через те, що я в тебе ввічливо попросив домашнє завдання. - Він відійшов геть. - Бицюра, ти - боягуз! - крикнув він до нього здалеку. - Таких життя не любить, таких воно б'є.

Василь не зрозумів правильно слів: "Стався до інших так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе". Йому цей випадок не дозволив зрозуміти. І він не змінився, тільки став ще гірше поводитися. Через якогось Артема, що своєю бридкістю затьмарював і перевершував чорта, така хороша душа хлопця на ім'я Василь не вступила у стадію розвитку. Їй не вдалося розвинутися до найвищих вершин душі, до котрих її спонукало хороше серце Василя.