Стіг Ларсон - Повітряний замок, що вибухнув

Закінчивши розмову, Мікаель відкрив ноутбук і взявся до роботи. Події останніх днів привели до необхідності переробляти солідну частину рукопису і додавати зовсім новий матеріал.

Він зітхнув.

У чверть на дванадцяту Петер Фредрікссон припаркувався за три квартали від будинку Еріки Берґер. Сусанн Ліндер, уже розуміючи, куди він прямує, тримала дистанцію, щоб не привертати до себе уваги. Через дві з лишком хвилини вона проїхала повз його машину і відзначила, що та вже порожня. Проминувши будинок Еріки Берґер, Сусанн припаркувалася трохи подалі, щоб її не було видно. Від хвилювання у неї спітніли долоні.

Вона дістала коробочку і сунула в рот порцію жувального тютюну.

Потім відкрила дверці машини і роззирнулася. Щойно Сусанн усвідомила, що Фредрікссон рухається в бік Сальтшьобадена, вона відразу зрозуміла, що інформація Саландер правильна. Як саме Саландер діяла, вона не знала, але вже більше не сумнівалася в тому, що «Отруйним пером» є саме Фредрікссон. Судячи з усього, їхав він у Сальтшьобаден не задля розваги, а вочевидь щось затівав.

Буде здорово, якщо їй удасться спіймати його на гарячому.

Вона вийняла з бічного відділення на дверцях машини телескопічний кийок і покрутила його в руках. Потім натиснула на запобіжник на рукоятці, випустила важку сталеву пружину і зціпила зуби.

Ось чому вона пішла з патрульної служби.

В одному-єдиному випадку її охопив божевільний напад люті, коли патруль утретє за три дні виїхав за адресою до містечка Хегерстен: жінка знову зателефонувала до поліції з криком про допомогу, бо її відлупцював чоловік. І точнісінько як у перших двох випадках, до моменту прибуття патруля ситуація вже встигла нормалізуватися.

Вони в черговий раз вивели чоловіка на сходи і стали розмовляти з жінкою. Ні, подавати заяву до поліції вона не хоче. Ні, це непорозуміння. Ні, він хороший… насправді це її провина. Вона його спровокувала…

Весь цей час мерзотник стояв, посміхаючись і дивлячись Сусанн Ліндер прямо в очі.

Вона не могла пояснити, чому так зробила. Але зненацька її просто прорвало — вона вихопила кийок і вдарила його по губах. Перший удар виявився несильним. Губа у нього роздулася, і він присів. Протягом наступних десяти секунд — поки колеги не обхопили її і силою не витягнули на вулицю — вона оскаженіло гамселила його кийком по спині, нирках, стегнах і плечах.

Справи порушувати так і не стали. Сусанн того ж вечора звільнилася, поїхала додому і тиждень проплакала. Потім вона опанувала себе і прийшла до Драґана Арманського. Вона розповіла про свій вчинок та причини звільнення з поліції. Їй хотілося влаштуватися на роботу. Арманський завагався і попросив час на обдумування. Сусанн уже полишила надію, аж раптом за шість тижнів він зателефонував їй і сказав, що готовий її випробувати.

Сусанн Ліндер скорчила сувору гримасу і засунула телескопічний кийок за пояс. Вона перевірила, чи на місці балончик із сльозоточивим газом у правій кишені куртки і чи добре зав’язані шнурки кросівок. Потім повернулася назад до будинку Еріки Берґер і зайшла на ділянку.

Вона знала, що на задньому дворі детектори руху ще не встановили, і беззвучно переміщалася по газону уздовж живоплоту на кордоні ділянки. Фредрікссона видно не було. Обійшовши довкола будинку, вона завмерла і раптом побачила, як він тінню ковзнув у напівтемряві біля студії Ґреґера Бекмана.

Він не розуміє, який ідіотизм з його боку сюди повертатися. Просто не може стриматися.

Сидячи навпочіпки, він намагався заглянути крізь щілину у фіранках до кімнати, що примикала до вітальні. Потім перебрався на відкриту терасу і став удивлятися в будинок крізь щілину в опущених жалюзі, поряд з панорамним вікном, як і раніше закритим фанерою.

Раптом Сусанн Ліндер усміхнулася.

Поки він стояв до неї спиною, вона прослизнула через двір до рогу будинку і сховалася біля фронтону за двома кущами смородини. Крізь віття огляд відкривався поганенький, але все-таки вона його бачила. Зі свого місця Фредрікссон, очевидно, міг спостерігати всередині будинку хол і навіть шматочок кухні. Там він, треба думати, побачив щось цікаве, бо рушив далі лише хвилин за десять. І опинився зовсім поряд із Сусанн Ліндер.

Коли він обігнув кут будинку і пройшов повз неї, Сусанн Ліндер стала на повний зріст і неголосно його погукала:

— Привіт, Фредрікссоне.

Він різко зупинився й обернувся до неї.

Його очі блиснули в темряві. Бачити його обличчя вона не могла, але чула, що від потрясіння він затамував подих.

— Ми можемо обрати простий шлях або ж складний, — сказала вона. — Зараз ми підемо до вашої машини і…

Він розвернувся і зібрався тікати.

Сусанн Ліндер підняла кийок і завдала нищівного болючого удару по зовнішній стороні його лівого коліна.

Він здавлено скрикнув і впав.

Сусанн занесла кийок для наступного удару, але стрималася, спиною відчувши погляд Драґана Арманського.

Вона нахилилася, перевернула бранця на живіт і придавила коліном нижче спини. Потім схопила його за праву руку, заламала її на спину і наділа кайданки. Фредрікссон був слабким і жодного спротиву не чинив.

Еріка Берґер погасила світло у вітальні і, накульгуючи, пішла на другий поверх. Милиці їй більше не були потрібні, але ступня все ще боліла, коли Еріка переносила на неї вагу. Ґреґер Бекман вимкнув світло на кухні і пішов за дружиною. Йому ще не доводилося бачити Еріку Берґер такою нещасною — здавалося, жодні його слова не розраджували її і не могли притлумити страх.

Вона роздяглася, заповзла в ліжко і повернулася до нього спиною.

— Ти ні в чому не винен, Ґреґере, — сказала вона, почувши, що він теж укладається.

— Ти погано себе почуваєш, — відгукнувся він. — Я хочу, щоб ти кілька днів посиділа вдома.

Він обійняв її за плечі. Вона не намагалася його відштовхнути, але залишалася байдужою. Він нахилився, обережно поцілував її в шию і пригорнув міцніше.

— Ти нічого не можеш сказати або зробити для полегшення ситуації. Я знаю, що мені необхідна перерва. Я почуваю себе так, ніби сіла на швидкий потяг і виявила, що переплутала платформу.

— Ми можемо кілька днів провести на яхті. Поїхати від усього цього.

— Ні. Їхати мені не можна.

Вона обернулася до нього.

— Втекти — це найбільша дурість, яку я можу зараз зробити. Я мушу розібратися з проблемами. А потім ми зможемо поїхати.

— Гаразд, — сказав Ґреґер. — Від мене вочевидь не багато допомоги.

Вона слабо посміхнулася.

— Так. Не багато. Але спасибі за те, що ти тут. Я тебе страшенно люблю, ти ж знаєш.

Він кивнув.

— Не можу повірити в те, що це Петер Фредрікссон, — сказала Еріка