Стіг Ларсон - Повітряний замок, що вибухнув

— Он як?

— Воно досить таємниче.

— Яке?

— Вона говорить, що «Отруйним пером» є Петер Фредрікссон.

Еріка Берґер десять секунд просиділа мовчки. «Це неможливо. Петер не такий. Мабуть, Саландер помилилася», — уривчасто мерехтіло у неї в голові.

— Щось іще?

— Ні. Тільки це. Ти розумієш, про що йдеться?

— Так.

— Ріккі, чим ви там з Лісбет займаєтеся? Вона телефонувала тобі, щоб навести мене на Телебор’яна і…

— Дякую, Мікке. Поговоримо пізніше.

Вона відключила мобільний телефон і поглянула на Сусанн Ліндер геть збожеволілим поглядом.

— Розповідай, — сказала та.

Сусанн Ліндер переживала суперечливі почуття. Еріка Берґер несподівано отримала звістку про те, що «Отруйним пером» є її відповідальний секретар Петер Фредрікссон. Коли вона про це розповідала, слова лилися з неї прямо потоком. А потім Сусанн Ліндер запитала, яким чином вона довідалася, що її маніяк — Фредрікссон.

Тут Еріка Берґер раптом відразу замовкла, і вигляд у неї зробився розгублений.

— Я не можу розповісти.

— Що ти маєш на увазі?

— Сусанн, я знаю, що «Отруйне перо» — Фредрікссон. Але не можу пояснити, звідки отримала цю інформацію. Що мені робити?

— Щоб я змогла тобі допомогти, ти повинна мені все розповісти.

— Я… я не можу. Ти не розумієш.

Еріка Берґер підвелася і стала біля кухонного вікна, спиною до Сусанн Ліндер. Нарешті вона знову обернулася.

— Я поїду до цього чорта додому.

— Ні, хай йому біс. Тобі не можна нікуди їхати, особливо додому до людини, яку ми підозрюємо в тому, що вона тебе страшенно ненавидить.

На обличчі Еріки Берґер читалася розгубленість.

— Сядь. Розкажи, що сталося. Адже це телефонував Мікаель Блумквіст?

Еріка кивнула.

— Я… вдень попросила одного хакера перевірити домашні комп’ютери персоналу.

— Ага. Тим самим ти, напевне, вчинила тяжкий злочин у сфері інформаційних технологій. І тепер не хочеш говорити, хто цей хакер.

— Я пообіцяла не розповідати… Це стосується інших людей. Одного матеріалу, над яким працює Мікаель.

— А Блумквіст знає про «Отруйне перо»?

— Ні, він лише передав інформацію.

Сусанн Ліндер схилила голову набік і пильно подивилася на Еріку Берґер. Раптом у неї в голові утворився асоціативний ланцюжок.

Еріка Берґер. Мікаель Блумквіст. «Міленіум». Таємничі поліцейські, які вторгалися у квартиру Блумквіста і прослуховували її. Сусанн Ліндер стежила за спостерігачами. Блумквіст як одержимий працює над матеріалом про Лісбет Саландер.

Те, що Лісбет Саландер — ас комп’ютерної справи, у «Мілтон сек’юриті» знали всі. Ніхто не розумів, звідки в неї такі навички, і Сусанн ніколи не чула про те, що Саландер — хакер. Але Драґан Арманський якось говорив, що, вивчаючи особисті обставини, Саландер подавала неймовірно вражаючі звіти. Хакер…

Але ж Саландер лежить під замком у Сальгренській лікарні.

Це божевілля.

— Ми говоримо про Саландер? — спитала Сусанн Ліндер.

У Еріки Берґер зробився такий вигляд, ніби її вразило блискавкою.

— Я не маю права обговорювати, звідки прийшла інформація. Жодним словом.

Сусанн Ліндер раптом пирхнула.

Це Саландер. Підтвердити виразніше Берґер просто не могла. Вона геть вибита з рівноваги.

Але ж це неможливо.

Що, чорт забирай, відбувається?

Виходить, що, перебуваючи в ув’язненні, Лісбет Саландер взялася з’ясувати, хто є «Отруйним пером». Це просто божевілля.

Сусанн Ліндер інтенсивно розмірковувала.

Що було в історії Лісбет Саландер правдою, а що ні, вона не мала ані найменшого уявлення. Вони зустрічалися не більше п’яти разів у той час, коли Саландер працювала в «Мілтон сек’юриті», і жодного разу не перекинулися жодним словом не зі службових приводів. Вона вважала Саландер похмурою, нетовариською і неприємною в спілкуванні людиною, з такою міцною шкаралупою, що її не взяв би навіть бур. Сусанн також помічала, що Драґан Арманський узяв Лісбет Саландер під своє крило. А оскільки Арманського Сусанн Ліндер поважала, вона припускала, що для подібного ставлення до цієї похмурої дівчини у нього є вагомі підстави.

І ось вона заявляє, що «Отруйним пером» є Петер Фредрікссон.

Чи дійсно правда на її боці? Чи є докази?

Потім Сусанн Ліндер протягом двох годин розпитувала Еріку Берґер про все, що тій відомо про Петера Фредрікссона, яка його роль в «СМП» і які у них склалися стосунки. Од відповідей їй легше не стало.

Еріка Берґер перебувала в цілковитій розгубленості і мучилася, не знаючи, як їй тепер бути. Їй хотілося поїхати до Фредрікссона додому і просто в очі запитати, що все це означає, але вона сумнівалася, що такий вчинок буде правильним. Урешті-решт Сусанн Ліндер переконала її не квапитися із звинуваченнями — якщо Петер Фредрікссон невинний, Берґер виглядатиме ідіотка ідіоткою, — і пообіцяла розібратися сама. Про свою обіцянку вона пошкодувала в ту ж мить, коли її вимовила, оскільки не мала уявлення, як їй слід діяти.

Припаркувавши свій старенький «Фіат страда» максимально близько до будинку Петера Фредрікссона у Фісксетрі, вона замкнула машину й огледілася. Вона не мала чіткого плану, але вважала, що їй слід зайти до нього і якимсь чином змусити його відповісти на низку запитань. При цьому вона усвідомлювала, що це все виходить далеко за межі її посадових обов’язків у «Мілтон сек’юриті» і що Драґан Арманський розлютився б, якби довідався, чим вона займається.

Але цей план, і сам по собі не блискучий, розвалився ще до того, як вона спробувала втілити його в життя.

Тієї ж миті, як вона зайшла у двір і стала наближатися до під’їзду, двері відчинилися і звідти вийшов чоловік — це і був Петер Фредрікссон, Сусанн Ліндер відразу впізнала його за фотографією з персонального сайта, який вивчала в комп’ютері Еріки Берґер. Вони йшли назустріч одне одному і незабаром розминулися. Петер Фредрікссон зник у підземному гаражі. Зупинившись, Сусанн Ліндер подивилась йому вслід. Кинувши погляд на годинник, вона відзначила, що вже близько одинадцятої вечора, і досить дивно, що Петер Фредрікссон кудись збирається. Вона побігла назад до машини.

Після того як Еріка Берґер від’єдналася, Мікаель Блумквіст довго сидів, дивлячись на мобільний телефон. Його дуже цікавило, що відбувається. Він розгублено поглянув на комп’ютер Лісбет Саландер, але до цього часу її вже повинні були перевести до Ґетеборзької в’язниці і зв’язатися з нею нагоди вже не трапиться.

Він відкрив синій «Т10» і зателефонував Ідрісу Хіді в Ангеред.

— Доброго дня. Це Мікаель Блумквіст.

— Доброго дня, — відгукнувся Ідріс Хіді.

— Я хочу повідомити, що ви можете припинити виконувати моє доручення.

Ідріс Хіді мовчки кивнув. Він уже вирахував, що Мікаель Блумквіст йому зателефонує, оскільки Лісбет Саландер перевезли до слідчого ізолятора.

— Зрозуміло, — сказав він.

— Мобільний телефон можете залишити собі, як ми і домовлялися. Решту грошей я вишлю вам на тижні.

— Спасибі.

— Це я повинен дякувати