Хелена Власенко - Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко

 До самого готелю ще залишалася година їзди. Довелось брати авто на прокат. За кермо сів Ян. Дана чомусь не сумнівалася, що так буде. Вона пам'ятала його любов до автомобілів та керування ними. Їй самій хотілося, щоб він взяв на себе роль водія. Цей процес в його виконанні видавався їй навдивовижу заспокійливим і заворожуючим як колись так і тепер.

 Дорогою, захоплене любування мальовничими пейзажами за вікном перейняло частину її уваги на себе. Не можливо було не замилуватися сонячною пагорбистою місцевістю з соковитого зеленого кольору травою, яка переходила в поля, схожі на різнокольорове клаптикове покривало, чи безкрайні виноградники. З іншого боку поміж скель періодично виднілися неозорі насичено-сині водні простори Біскайської затоки.

 Не хотілося, щоб ця поїздка закінчувалася. Невідомо коли вона знову зможе дозволити собі подорож такою мальовничою місцевістю та ще й автомобілем. Це давало можливість максимально насолодитись красою налитої сонцем різнобарвної території з однієї сторони та з іншої - спокійним морським пейзажем, що розкинувся за скелястими обривами і, часом до переляку Дани, розпочинався з самого краю дороги, якою вони їхали.

 Коли авто, врешті, заїхало на територію готелю, Дана подумки розчаровано зітхнула завершенню поїздки. Та варто було вийти і роздивитись територію довкола, як досадного настрою і слід простив.

 Невеликий сімейний і до останнього каміньчика типово іспанський готель з першого погляду підкорив її. Чарівний гостьовий будинок із садом (як їм розкажуть пізніше, побудований у ХІІст.) як ззовні так і всередині вирізнявся відкритими кам'яними стінами, подекуди оповитими ліанами, що були густовсіяні квітами малинового і фіолетового кольору. Око милували мандаринові дерева, які росли на доглянутому світло-зеленого кольору газоні, з розкиданими по ньому великими дерев'яними відрами-горшками декоративної рослинності, та який перетинали вимощені каменем доріжки, що сполучали готель, господарські приміщення і ресторан з великою критою терасою та плетеними меблями.

 Зразу ж по приїзді їх зустрів власник - чоловік років 55-60 зі стриманою, але приємною усмішкою, та одразу запропонував розселитися, відпочити з дороги, а вже пізніше за вечерею обговорити всі моменти і деталі угоди.

 Дані дістався номер, оформлений в стилі прованс, з балконом, з якого відкривався неймовірний вид на море. Вона одразу ж залізла в душ, після чого дозволила собі трохи подрімати і відпочити після доволі емоційної дороги.

 Ввечері, коли жара дещо спала, гості, після щиросердечного запрошення сеньйора Маркеса, сиділи перед щедро сервірованим столом на критій терасі ресторану. Дана вдягла сьогодні плісировану спідницю довжиною за коліно смарагдового кольору, білу сорочку в чоловічому стилі та босоніжки на тонкому високому підборі. З аксесуарів вибір свій зупинила на широкому, наче з металевого мережива, браслеті на руку.

 Дана старалася особливо не виділятися і тихо виконувала покладений на неї основний обов'язок - переклад.

 Тиха спокійна бесіда про історію готелю, його особливості і, зокрема, специфіку ведення бізнесу в цьому регіоні була перервана привітанням, яке промовляв приємний чоловічий голос.

 - Добрий вечір і щиро прошу вибачення за спізнення, - всміхнувся молодий чоловік років 28-30 і зовнішньо дуже схожий на актора Максі Іглесіаса.

 Присутні не здивувалися появі гостя. Сеньйор Маркес завбачливо попередив, що до них приєднається його син, а заразом, і особистий юрист. Тож всі очікували поповнення компанії. Крістіан, а так молодий чоловік при потисканні рук відрекомендував себе, нахилився і до Дани та м'яко вз'яв її пальці в свою велику долоню і, підносячи до губ для поцілунку, зацікавлено блиснув лукавим поглядом.

 - Не знав, що сьогодні за столом буде присутня така чарівна сеньйорина. Я, на превеликий жаль, був до цього зовсім не готовий, тому щиро прошу вибачити мене за неприйнятну поведінку і появу без жодної квітки, - посміхнувся їй, уважно вдивляючись своїми пронизливими небесно-синіми очима в її зніяковілі.

 - Ви не залишаєте мені вибору, крім як вибачити вам, - посміхнулася на його легкий флірт Дана, але не поспішала забирати свої пальці.

 Увага такого красеня лестила, незважаючи на те, що могла бути продиктована вихованням, характером чи просто прийнятою у іспанців люб'язністю з долею кокетства.

 В стороні почулося невдоволене покашлювання. Дана не хотіла виясняти поглядом хто був винуватцем нетерплячої поведінки. Власне, варіантів не так і багато, або, якщо по правді, один-однісінький. Вона м'яко і з винуватою посмішкою вийняла з впевненого захвату свої тонкі пальчики.

 Далі розмова пішла навколо теми готелю і майбутнього підписання договору, але Крістіан час від часу галантно доливав Дані в бокал вина і ненав'язливо рекомендував, що обов'язково потрібно спробувати з наявного на столі різноманіття.

 Спочатку це був сир манчего, який, звісно, припав їй до смаку. Далі Дана спробувала креветки обсмажені в оливковій олії з часником. Потім, поміж розмовою та вислуховуванням од її прекрасним очам (пошепки на вухо), Крістіан запропонував скуштувати Пататас Бравас, але не додумався попередити, що закуска неймовірно гостра. Варто було покласти на язик кусочок "бадьорої картоплі", як рот одразу охопив вогонь. Вона почала ковтати повітря та інтенсивно махати руками, щоб полегшити пекучі відчуття. Крістіан добродушно розсміявся і поспішив подати їй склянку води. Коли пожежа в роті натихла до терпимого рівня, Дана, на пару з Крістіаном, розвеселилась кумедності ситуації, але надалі наполегливо попросила попереджати про такі моменти.

 Неформальна вечеря-переговори завершилась пізнім вечором. Дана планувала зразу ж піти до себе в номер, але новий знайомий знову, як і на самому початку, схопив її за долоню, коли вона збиралася встати з крісла, і ненав'язливо, але переконливо запропонував цікаву екскурсію, від якої вона буде в захваті. Екскурсію, звісно ж, в його супроводі.