Мері Рейн - Хочеш я буду твоєю?, Мері Рейн

- А якщо він помре? я ж не виживу. 

- Ні. Катю, чуєш? він не помре. Все буде добре. - відповівши, чоловік ще сильніше мене обійняв. - хочеш поїхати до дому? - запитання чоловіка застало мене зненацька. 

- До дому? - проговорила я йому в плече.

- Так. 

- А ти? - чомусь зараз я зовсім не думаю, що говорю. Яке ще ти? ти зглузду з'їхала?

- Я розберуся. - здається чоловіка це зовсім не здивувало. Я не хотіла від нього відстороняться. Від нього так приємно пахне. Схоже я схожу з розуму.

Через силу я все-таки відсторонилася від нього. І відразу відвернулася. Я знаю, він уже побачив мене плачучи, але зараз я ще жахливіше виглядаю.

- Давайте повернемося. - я сказала це, і швидко сіла в машину. Чоловік теж не забарився. З часом ми вже їхали назад у комплекс, і все повернулося на свої місця. 

Оскільки від'їхав ми не на багато. Вже через 30 хвилин, були на місці. 

- Дякую. - сказавши це, я пульою вилетіла з авто, та пішла в кімнату. Там вже була Маша, робила якусь роботу.

- Оо, він тебе відпустив? - поцікавилася дівчина. 

- Так. - сумно відповіла. Пройшла в кімнату, та сіла на своє ліжко, закривши руками лице.

- А що з настроєм? - Маша піднялася із стільця, та підійшовши до мене, обійняла за плечі.

- В мене тато захворів. Я їду до дому. 

- Що? що сталося?

- Інфаркт. 

- О боже, мила, мені дуже шкода. Я впевнена він одужає і все буде добре. - співчутливо відповіла.

- Я теж.

- Коли ти їдеш? 

- Сьогодні. Мирослав мене відпустив.

- Ти ж приїдеш ще? - з надією запитала. 

- Звісно. - я легенько усміхнулася дівчині. 

Згодом, я прийнялася збирати речі. їх було не дуже багато, тому це зайняло, не більше години. Коли речі були зібрані, як і я, я направилася до Мирослава.

- Мирослав Антонович. - постукавши, я ввійшла. - я поїду.

Чоловік сидів в кріслі, та пив каву.

- Так, звісно. Може вас завести? - невимушено запитав. 

- Що? - перепитала я.

- В такому стані, краще не сідати за руль. - на що це ти натякаєш? вважаєш я не зможу себе контролювати? Але я вирішила тримати себе в руках. Він просто ввічливий.

- Я в порядку. - коротко відповіла.

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно