Віктор Суворов - Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

З ранньої юності я намагався розібратися в тому, що ж це таке - соціалізм. За довгі роки зібрав понад чотириста визначень. Потім збирати визначення перестав, зрозумівши, що соціалізмів рівно стільки, скільки й соціалістів. І навіть більше. Вчора товариш Ленін так розумів соціалізм, сьогодні - інакше.

Але все ж загальну ідею - так би мовити, спільний знаменник - я-таки знайшов. Всі соціалісти проповідують у тій чи іншій формі одне і теж. Візьміть програму будь-якої соціалістичної партії, матеріали будь-якого їх конгресу, промову полум'яного революціонера чи заклики прогресивної профспілки, вичавте порожні слова і фрази - а їх там багато - добре вичавіть, і в сухому залишку отримаєте суть: ПРАЦЮВАТИ БУДЕМО ВСЕ МЕНШЕ І МЕНШЕ, ОТРИМУВАТИ - ВСЕ БІЛЬШЕ І БІЛЬШЕ.

Головне в тому, що людина, група людей, профспілка чи партія, проводячи в життя цей принцип, виглядають борцями за свободу і справедливість: не для себе ж намагаємося, а заради добра всього цеху, всього класу, всієї країни і людства.

Використовуючи цей гарний лозунг (зрозуміло, не в голому й відвертому його вигляді, а в оточенні квітчастих фраз), можна зруйнувати будь-яку, навіть найпотужнішу економіку. Це гасло допомагає пробивати шлях до влади. Натовп завжди вас підтримає: кому ж не хочеться працювати все менше і менше, а отримувати все більше і більше?

Але ті, хто верхи на принципах справедливості в'їдуть у владу, змушені будуть від цих принципів тут же відмовитися. Бо, працюючи все менше і менше, неможливо отримувати все більше і більше. Впаде країна. І от питання: самі ж вони розуміють, куди кличуть дурний натовп? Самі ж вони розуміють, що від своїх же закликів і накреслень доведеться відмовитися?

Якщо не розуміють - отже, вони ідіоти.

Якщо керівники все розуміють, але свій народ туди ведуть, тягнуть, волочать, отже, такі керівники - ошуканці, аферисти, жуліки, шахраї, злочинці.

Й інших серед них бути не може, тільки проміжний прошарок - дурні злочинці.

Але якщо новий суспільний лад і його економічну систему створюють кретини й урки, то й результат їх діяльності може бути тільки безглуздим і злочинним.

А комунізм - це вища стадія соціалізму. Працювати - за здібностями, отримувати - за потребами. Простіше кажучи, працювати будемо не просто все менше і менше, а взагалі - скільки душа бажає. І отримувати не просто більше і більше, а теж за велінням душі - скільки хочеш!

У 1917 році владу в Росії захопили люди, які проповідували саме це: працювати - за спроможністю, отримувати - за потребою.

І тут же, дорвавшись до влади, ці борці за справедливість і рівність від своїх гасел відмовилися. Вони оголосили: так, буде вам за потребою. Тільки не зараз. Спочатку треба побудувати соціалізм, а це - кілька десятків років. А побудувавши соціалізм, перейдемо до будівництва комунізму. Це теж тривалий історичний період. Поки ж будемо жити, як вийде, закривши кордони перед тими, хто намагається втекти, знищуючи мільйонами тих, хто не вірить гарним обіцянкам про чудове життя у світлому майбутньому.

7

Країна у нас величезна. Кордон на замку. Втекти було майже неможливо. За межами - нам підвладні землі: Польща, Східна Німеччина, Чехословаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія. Там все було майже як у нас. А от далі починалося щось недобре. Неподобство, відверто кажучи. Далі - проклятий капіталізм. Там люди жили якось зовсім не так. І скільки не пояснюй, що там у них все дуже навіть погано, люд наш несвідомий так і норовив жити, як там живуть. А цього допустити не можна. Чому? А тому, що якщо жити, як там, тоді керівна партія буде змушена звітувати перед народом не тільки за свої перемоги і звершення, але крім того - за помилки і злочини, за брак ковбаси та сиру, за кілометрові черги. У вільній країні ніхто за таку партію голосувати не буде. І залишаться вожді безробітними.

Найголовніша неприємність полягала в тому, що Радянський Союз не міг довго співіснувати поряд з нормальними державами, бо планова (тобто керована бюрократами) економіка не здатна конкурувати з економікою вільних країн. Саме тому не можуть довго процвітати, перебуваючи поруч, два магазини, в одному з яких чистота і порядок, доступні ціни, ввічливі продавці, достаток товарів, а в іншому - порожні полиці, бруд, таргани, щуряча метушня, хамське ставлення до покупця.

Перед власником другого магазину дилема: або оголосити себе банкрутом, або пустити успішному сусідові «червоного півня».

Саме тому Північна Корея не може в історичній перспективі довго співіснувати з Південною Кореєю, не може підтримувати з нею нормальні стосунки. Там - корейці, і тут - корейці. Ті ж самі люди, та ж історія, та ж психологія, ті ж самі здібності. Але Південна Корея - економічна наддержава, а в Північній Кореї - справедливість, світле завтра і голодне сьогодні. Якщо відкрити кордон, весь люд перебіжить з півночі на південь. Тому кордон на замку. Тому будь-кого, хто в Північній Кореї скаже, що в Південній Кореї життя краще, садять у концтабір на перевиховання.

Південна Корея випускає чудові, приголомшливі для уяви автомобілі, телевізори та комп'ютери, а Північна Корея будує ракети й атомні бомби.

Ось у такому становищі опинилися й вожді Радянського Союзу: ресурси в надлишку, землі - скільки хочеш, люд талановитий. Але в магазинах черги за ковбасою, яку роблять з якихось підозрілих продуктів.

І люд задає питання: а чому так? Тих, хто такі питання задавав, доводилося шукати, знаходити, саджати, перевиховувати.

Правий був товариш Ленін: або одне, або інше переможе.

Або прокляті буржуїни розбестять і затягнуть весь наш народ у таке життя, як у них. Або ми їх придушимо, і тоді в усьому світі всі будуть жити так, як у нас живуть. І тоді не буде куди втікати. І тоді не буде зразка для порівняння і наслідування. Тоді ні з чим буде порівнювати. Тоді всі будуть знати, що іншого життя просто не буває.

Визнавати себе банкрутами кремлівські вожді не бажали. Залишалася ставка на «червоного півня». Без варіантів. У найперші дні й роки існування нової влади її вожді відкрито й нахабно оголосили: «Ми розпалюємо пожежу світову». Про це навіть і в піснях співали. А як розтрощити буржуїв? Сталін намагався, але, за великим рахунком, програв. Сталін відірвав від Європи дещо, встановив там щасливе життя. Але Європа Західна встояла. Після провального для Радянського Союзу завершення Другої світової війни постало питання: що ж далі? Невже