Марія Микіцей - Плетиво (Збірка віршів)

неодмінно. Цей світ затісний, крихкий, наче та цукерниця

Марія Микицей ПОЧАТОК ці вічні мандри крізь пітьму і холод що є водночас сяйвом і теплом — рука в руці обійми до обіймів — кружляння обертання повертання повернення трави у квіти квітів у росу роси у сльози що на завтра снігом укриють землю де найглибші ріки течуть гарячим світлом де самі стаєм відлунням світла і початком світу * * * аж десь в середині січня випаде сніг і почнеться зима і хтось випадковий за сусідній столик сяде невипадково спиною до тебе щоб не бачити як ти п’єш свою каву як під твоїм одягом ще триває ніч і губи іншого засипають тебе найсолодшим піском з голови до п’ят * * * КОЛИ З НЕБА ПОЧНЕ ПАДАТИ МАННА НЕБЕСНА ПРОШМИГНЕШ СХОДАМИ ДОНИЗУ У НАЙБЛИЖЧУ КАВ’ЯРНЮ ПІДСТУПНО НАШТОВХНЕШСЯ ПОГЛЯДОМ НА ЧИЇСЬ МИМОВОЛІ ПОБОЖНО СКЛАДЕНІ РУКИ В ДОВГОМУ ОЧІКУВАННІ БАРМЕНА ФАТАЛЬНО ЗАМОВИШ КАГОРУ — ЩОСЬ МАЄ ТРАПИТИСЯ — А ПОТІМ ЧЕРЕЗ ВІЧНІСТЬ ЗАНАДТО ПІЗНО ПОМІТИШ ЯК КРІЗЬ МАРМУРОВІ СТІНИ ПОВОЛІ ПРОСОЧУЄТЬСЯ ВОДА І ЗРОЗУМІЄШ ЦЬОГО РАЗУ ТЕБЕ НЕ ПОРЯТУЄ НІ ВМІННЯ ПЛАВАТИ