Олександр Мімрук - Цукровик

адже кожен птах який осмілився торкнутися тебе своїм крилом стає білосніжно щасливим можливо якби вона не прийшла новий день не прийшов би їй в слід можливо час би спинився і соняшники ніколи би не пішли до школи але час продовжує йти богородиця продовжує йти запитання залишаються без відповідей «молодий роботяга заводу...»
молодий роботяга заводу свавільний та зухвалий молодик з іскрами в очах наче спіймані сонячні зайчики крокує о шостій доки місто ще спить на першу ранкову зміну розкидає запиленим черевиком брудний замурзаний сніг проходить центральний універмаг та дитячий садок прямує вздовж бетонного паркану що ховає терикони вапна і в душі його прокидається музика це початок робочого тижня попереду десятки годин щасливої праці тони цукрового буряку тисячі натхненних слів таких знайомих йому але і таких жаданих сьогодні ввечері на тарасівці стоятиме винний сморід «і коли на квартали спадає ніч...»
і коли на квартали спадає ніч і сонце заснуло а місяць ще не прокинувся у вікнах нашого двору запалюються свічки на згадку про тих хто пішов їхні квартири холодні і кімнати темні наче склепи у січні суха виноградна лоза заповзає в