Джен Сінсеро - Крутість тобі личить: як перестати сумніватися в собі й почати жити на повну

Коли ми переживаємо, що інші можуть подумати про нас, замість того щоби радіти тій людині, якою ми є, ми наче накриваємося мокрою ковдрою і відмовляємося від усіх принад життя.

Так, це частина нашого інстинкту виживання, тож ми переймаємося, чи не виженуть нас із племені і чи ми, відтак, не помремо від переохолодження, голоду або чи не з’їдять нас вовки. Але позаяк у нас є розум і здатність уявляти все, що спадає нам на думку, очевидною є й інша версія, що теж доволі правдоподібна: ти можеш піти з племені і започаткувати чи знайти інше, яке більше пасуватиме твоєму стилю. Ти здатен не тільки почати робити те, що тобі подобається, в оточенні людей, яких ти обожнюєш і з якими маєш якісь стосунки, а й одного дня усвідомити, що ти більше не пам’ятаєш імен людей, схвалення яких колись так відчайдушно чекав, і навіть думав, що помреш без нього.

Ніхто з тих, хто будь-коли вчинив щось велике, нове чи варте захоплення, не зробив цього зі своєї зони комфорту.

Відтак вони ризикували, що їх піднімуть на сміх, що вони програють, а може, навіть помруть. Подумай про братів Райтів.[21] Ти можеш уявити, який шлях вони пройшли?

Маргарет: Ви чули про нещасну Сьюзен?

Рут: Сьюзен Райт?

Хелен: Така ганьба. Нещасна вона жінка.

Рут: А що сталося?

Маргарет: Ну, її сини…

Хелен: Ніби вона вже не вистраждала достатньо. Ледь не померла, поки народила двох таких великих хлопців. Вони ж були майже як буйволи, а тут таке.

Маргарет: Здається, її обидва сини…

Хелен: Ти будеш доїдати пудинг? Не проти, якщо я візьму?

Рут: Та кажи вже, Маргарет!

Маргарет: Ну, це може прозвучати трохи дивно, але вони…

Хелен: І зараз її сини думають, що вони можуть літати. Який сором!

Маргарет: …Її сини думають… вони думають, що можуть літати.

Рут: Думають, що вони можуть літати?

Маргарет: Так, вони думають, що можуть літати. Вони більше ні про що не говорять.

Хелен: А вона ж нещодавно пофарбувала будинок. Вони тепер, напевно, будуть змушені поїхати з міста…

Як тільки ти відходиш на крок від стада і дозволяєш засвітитися своєму справжньому «я», одразу відчуваєш, немов стоїш перед ротою солдатів, які збираються тебе розстріляти (особливо якщо те, що ти хочеш зробити, є чимось надзвичайним і виходить за межі зони комфорту інших). Ось чому так багато людей із криком утікають від життя, якого вони так прагнуть. Дозволити, щоб на тебе лише поглянули, — уже ризик. От, наприклад, як ми ставимося до знаменитостей: кожен їхній рух критикують, обговорюють, оцінюють, їх намагаються сфотографувати без макіяжу. Не дивно, що половина з них опиняється у реабілітаційних центрах.

Ти відповідальний за те, що кажеш і робиш. Але ти не відповідальний за те, що інших людей це бісить.

Коли двоє людей прийшли в кінотеатр на один і той самий фільм, то одна людина може просидіти увесь сеанс із почервонілими очима, витративши цілу упаковку серветок, відчувати спустошеність і зворушитися цим фільмом більше, ніж будь-яким іншим в історії кінематографу, в той час як інша по закінченні показу піде до каси й обурено вимагатиме, щоб їй повернули гроші за квиток, бо, на її думку, це був найкращий приклад окозамилювання для глядача та найгірший мотлох, який будь-коли показували на екрані.

Один фільм — два різні враження. Чому?

Тому що йдеться не про кіно, а про глядачів.

Те, що інші люди думають про тебе, не має нічого спільного з тобою, а стосується їх самих.

І тут головне — не позбутися самокритики, а надмірно не впиватися похвалою. Немає нічого поганого в тому, щоби зашаріло прийняти комплімент, але якщо ти постійно шукаєш чийогось схвалення — мовляв, ти достатньо хороший, крутий, талановитий чи вартий чогось, — усе, ти попався. Бо якщо твоя самовартісність ґрунтується на думках інших людей, то ти віддаєш їм усю владу над собою і стаєш від них залежним. Ти продовжуєш наздоганяти щось, над чим уже не маєш контролю, і якщо це «щось» раптом сфокусується на чомусь іншому чи змінить свій напрям і вирішить, що ти йому більше не цікавий, криза ідентичності тобі гарантована.

Єдине, що має значення, — це те, що є істиною саме для тебе. І якщо ти не втратиш цього і не зіб’єшся з дороги, то будеш могутнім супергероєм.

Усе інше — це лиш те, як решта людей сприймає реальність. А то вже не твій клопіт.

Отож, як насправді не хвилюватися, що інші люди думають про тебе, і як стати своїм наймогутнішим «я»:

1. ЗАПИТАЙ СЕБЕ ЧОМУ

Чому ти збираєшся сказати щось чи зробити? Хіба це тобі подобається? Критикувати когось через те, що ти почуваєшся невпевненим? Помститися комусь, тому що він пожартував із твоєї матері через її зайву вагу? Ти робиш це з огляду на силу чи справедливість? Або тому, що це буде кумедно? Тому що тебе попросили це зробити? Тому що це змінить чиєсь життя на краще? Зверни увагу на свою мотивацію (будь чесним). Роби це щиро — і ти станеш переможцем.

2. ЗАВЖДИ ДОКЛАДАЙ МАКСИМУМ ЗУСИЛЬ

Утрата впевненості в собі — найкоротший шлях до того, щоби стати жертвою зовнішнього впливу. І найкращий спосіб утратити впевненість — робити щось абияк чи нашвидкуруч або ж не вірити по-справжньому в те, що ти робиш. І не важливо, про що йдеться, — про збільшення статків чи виховання: якщо ти робиш усе настільки правильно й чесно, як тільки здатен, то можеш пишатися цим і не звертати уваги на те, що думають інші.

3. ДОВІРСЯ СВОЇЙ ІНТУЇЦІЇ

Птахи використовують свою інтуїцію, щоби вибрати шлях до місця розмноження за півсвіту. Олені, кролики та інші травоїдні тварини покладаються на інтуїцію, щоб утекти від хижака. І тільки людина здебільшого прислухається до порад свого сусіда, який живе через дорогу і до опівдня уже переважно п’яний, замість того аби вчинити те, що в глибині душі їй здається найкращим. Скільки разів, аналізуючи минуле, ти думав: Я знаю, мені слід було дослухатися до своєї інтуїції!?

У тебе є чудовий внутрішній вказівник, який ти можеш використовувати будь-коли. Хай усі замовкнуть і йдуть геть, тобі потрібні тиша і місце, де ти міг би посидіти й подумати. Усі відповіді в тебе всередині. Тренуй свою інтуїцію, знайди час на те, щоби поглибити свій зв’язок із Джерелом Енергії, і повір, що ти сам знаєш, що для тебе найкраще. Що впевненіший ти та сконцентрованіший, то сильнішим будеш (як саме цього досягти, довідаєшся далі у цій книжці).

4. ЗНАЙДИ ТИМЧАСОВИЙ ВЗІРЕЦЬ ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ

Відшукай собі наставника, героя, взірець для наслідування. З’ясуй, чому ця людина вражає тебе й надихає. А коли тобі доведеться долати якесь випробування, запитай себе: «Як вчинив би в цій ситуації мій герой?» Не зважай на те, що думають про тебе інші. Тобі знадобиться трохи часу, щоби навчитися цього, тож використовуй цей трюк, поки станеш сильним і зрозумієш, що можеш обходитися вже без свого героя, а запитувати себе: «Що я зробив би за таких обставин?»

5. ЛЮБИ СЕБЕ

Зовсім не важливо, що