Love - «під замком обіцянки», Love

Минув рік.

Стамбул уже не здавалася Еліф ворожим містом. Вулиці, які колись лякали, тепер стали місцем сили. Вона стояла на сцені великої зали, перед сотнями жінок. Над нею — банер із написом: "Голос. Свобода. Вибір." Це був перший форум організації, яку вона заснувала разом із Мертом і Айше — «Сестри Світла».

— Я не юристка, не політикиня. Я просто жінка, яка втомилась мовчати, — звернулася вона до залу. — І я тут, щоб сказати вам: навіть з найтемнішої клітки можна вийти, якщо знати, що за дверима є хтось, хто чекає. Хто повірить. Хто допоможе.

Зала вибухнула оплесками. Серед слухачів сиділа і Севім, та сама, що зберегла пам’ять про Аділе. В її очах — сльози гордості.

Після виступу Еліф вийшла на дах будівлі. Мерт підійшов до неї, обійняв за плечі. Поряд — заходило сонце.

— У тебе вийшло, — тихо сказав він.

— Ні, — посміхнулась Еліф. — У нас вийшло. У всіх, хто не зламався. І я хочу, щоб кожна дівчина, яку хочуть замкнути, знала: ключ у її руках.

У небі пролітали чайки. Місто дихало, жило, боролось і любило.

Історія Еліф — це не кінець. Це початок історій тисяч інших жінок, які тепер знали: мовчання — це не обов’язок. Свобода — не розкіш. А любов — ніколи не має боліти.

---

Кінець