Дарія Скай - Несподіване життя, Дарія Скай

(від імені Максима)

Цей день виснажив мене, хоч зовні це і не було помітно. Оля, як завжди, була енергійною, але я бачив, як Саша вкладала в її щасливі моменти частинку себе. Відтоді, як вона з'явилася в нашому домі, атмосфера змінилася. Оля більше сміялася, була відкритішою. А я? Я став відчувати себе… не таким самотнім.

Сидячи у своєму кабінеті, я думав про нашу розмову. Вона нарешті розповіла. Її слова були наповнені болем, хоч вона й намагалася це приховати. Я знав, що переживати таке — це жахливо, але слухати про її колишнього чоловіка, який так її зрадив, змусило мене відчути гнів. Як можна залишити таку жінку?

Після того, як Оксана увірвалася в нашу розмову і влаштувала черговий скандал, я знову переконався в її характері. Вона завжди була імпульсивною, схильною до ревнощів і недовіри. Але сьогодні вона перейшла межу.

Я зупинився біля дверей її кімнати, чуючи шум. Оксана металася, бурмочучи щось під ніс.

– Що це було? – спитав я, зайшовши всередину.

Вона зупинилася, подивившись на мене з вогнем у очах.

– Ти навіть питаєш? – її голос був різким. – Ти не бачиш, що вона тут зовсім не просто няня?

Я зітхнув, відчуваючи, як роздратування піднімається всередині.

– Оксано, вистачить. Ти вигадуєш те, чого немає.

– А ти сам в це віриш? – її сміх був нервовим. – Вона тобі подобається, Максиме, це очевидно.

Я замовк. В її словах було більше правди, ніж я хотів визнати. Але це не її справа.

– Якщо ти не можеш стримувати свої емоції, нам потрібно це обговорити, – сказав я, намагаючись зберігати спокій. – Але не так, як ти це робиш.

Вона підійшла ближче, намагаючись читати мої думки.

– Визнай це, – прошепотіла вона. – Тобі більше не потрібна я, правда?

Я мовчав. Ця розмова була неминучою.

Оксана відвернулася, а потім різко вийшла з кімнати. Я залишився стояти, дивлячись на зачинені двері.

Повернувшись у свій кабінет, я думав про Сашу. Її доброта, терпіння і сила зачаровували мене. Вона зовсім не схожа на Оксану. В її очах немає вигоди, немає штучності.

Це сталося поступово. Спочатку я бачив у ній лише працівницю. Але тепер… тепер все було інакше.