Аліна Скінтей - Тринадцятий демон, Аліна Скінтей

— Хм, морраґули й невезіння, цікава теорія. Але я б сказав, що це трохи більше, ніж збіг обставин, — він зробив крок ближче, його погляд буквально пронизував її наскрізь. — Я відьмак, не забула?! Істоти по типу морраґул - моя робота. І щось мені підказує, що ти сама чудово розумієш, чому ці істоти тебе переслідували.

Астель стисла губи:

— Я не зобов'язана тобі нічого пояснювати, — вона діловито схрестила руки на грудях.

— О, звісно, — погодився Сефт, злегка усміхнувшись. — Але, можливо, коли в наступний раз ти опинишся віч-на-віч зі зграєю цих істот, ти захочеш переглянути свою позицію.

Астель здригнулася, відчуваючи, як ситуація починає виходити з-під контролю. Вона чудово розуміла, що Сефт підозрює більше, ніж говорить. Відьмак був не з тих, кого легко обдурити, та все ж Астель мала намір триматися якомога далі від зайвих запитань.

— Послухай, — сказала вона холодно. — Я вдячна тобі за допомогу, але не потребую більше твоєї компанії.

Сефт тільки знизав плечима, обличчя його лишалося розслабленим, але в очах відображалася цікавість.

— Ну, це не зовсім правда, — відповів він, повільно оглядаючи навколо. — Морраґули не ті істоти, що нападають раз і відступають. Якщо вони тебе знайшли один раз, вони повернуться. І наступного разу їх буде більше.

Астель втупилася в нього, трохи збентежена тим, що він відмовляється давати їй спокій. Останнє власне її лякало, вона не знала, що їй далі робити. І захисту від істот вона також не мала. А демон який сидить у ній, був не надто надійним захисником.

— І тому ти думаєш, що тобі варто бути поруч? Щоб захистити мене?

— Точно, — усміхнувся він. — Уяви собі: велика зграя морраґулів, їхній пекельний рев і ти одна серед них. Або ж ти зі мною, і ми разом вирішуємо це питання. Я, до речі, чудовий співрозмовник на довгі подорожі.

Астель стиснула губи, намагаючись втримати обурення. Вона чудово розуміла, що Сефт міг стати в пригоді, і сама вона знаходилася на роздоріжжі не знаючи куди податися й що робити. І якщо зграя морраґулів - це лише початок, то без досвідченого відьмака поруч, буде складно.

— Ти просто так збираєшся мене супроводжувати? — нарешті запитала вона з підозрою.

— Не зовсім, — усміхнувся він. — Ти мені симпатична, тому припустимо, що я маю свої причини це робити, — його відвертість одночасно була чарівною й лякала до крижаного холоду. — Є ще дещо, що я хочу з'ясувати. Але так, супроводжуватиму. Корона мені платить за кожного знищеного морраґула, а ти, здається для них ласий шматок.

Астель глибоко вдихнула і втупилася в землю, зрозумівши, що у неї немає вибору.

— Гаразд, відьмаче, я наймаю тебе!