Аліна Скінтей - Тринадцятий демон, Аліна Скінтей

Астель глибоко зітхнула, намагаючись зібратися з думками. Вона поглянула на короля, який мовчки кивнув, даючи їй простір для власного рішення. Яке не надто було то й власним. Потім підвелася і повільно підійшла до дверей. Її серце билося так гучно, що вона ледь чула інші звуки. Стукіт у двері повторився, м'який, ненав'язливий, але рішучий.

Вона обережно відчинила двері. Перед нею стояв Дейлан. Його погляд, як завжди, був спокійним і водночас глибоким. Синь його очей світилася слабким магічним сяйвом, але цього разу в них не було тієї холодної стриманості, до якої вона звикла. У його погляді тепер з'явилося щось інше - щирість, м'якість, майже... турбота. Король залишив їх на одинці.

— Астель, — тихо почав він, опускаючи голову, ніби вибачаючись за свою присутність. — Я знаю, що ти обмірковуєш мою пропозицію. Я не хочу, щоб ти відчувала тиск. За інших обставин, я б міг прийняти будь-яке твоє рішення. Але наш шлюб - це твій єдиний шанс бути по справжньому вільною. Це буде лише на паперах, я не примушуватиму тебе до чогось.

Він зробив крок уперед, але не занадто близько. Здавалось, що навіть найменша його дія була обережною, неначе він боявся, що кожен його рух може змінити хід подій.

— Чому ти вирішив, що це правильно? — Астель все ще не могла повністю зрозуміти його мотивів. — Чому цей союз важливий для тебе, навіщо тобі мене рятувати?

Дейлан поглянув у її очі, його обличчя було серйозним, але не похмурим. Він наблизився до неї ще на крок, його голос став глибшим, теплішим.

— Я не просто хочу зупинити конфлікт між королівствами, Астель. Я хочу, щоб ми обидва отримали свободу. Наші життя завжди були вирішені іншими. Але разом ми зможемо стати тими, ким хочемо бути. Це наш шанс бути вільними від цього тиску, від цих обов'язків... і бути разом. — він трохи нахилив голову, не зводячи з неї погляду. — Зараз я просто прошу тебе про політичний союз. Зараз, я не прошу тебе про щось більше.

Астель відчула, як всередині неї щось розм'якшується. Вона вже не могла триматися за свій гнів чи образу. Її серце відгукнулося на його слова, на те тепло, яке вона почала помічати в ньому після всіх тих подій. Його очі вже не здавалися холодними, прихованими за магічною маскою. Він їй подобався ще з моменту їх першої зустрічі.

— Ти справді вважаєш, що ми зможемо бути разом... без цього всього? — її голос затремтів.

Дейлан повільно підійшов ближче, простягаючи руку до неї, але залишаючи простір для того, щоб вона сама вирішила, чи хоче торкнутися його.

— Так, — прошепотів він, — ми зможемо, якщо ти цього захочеш. Я боротимусь за це. За тебе.

Астель вагалася всього мить, а потім поклала свою руку в його. Її пальці обережно торкнулися його долоні, і вона відчула, як від його шкіри пройшов легкий трепет, наче магія їхніх душ перетиналася.

— Я хочу свободи, Дейлане, але я також хочу бути з тим, кому можу довіряти, — тихо промовила вона, не відриваючи очей від його обличчя. — Покажи мені, що я можу довіряти тобі.

Дейлан ніжно стиснув її руку, наближаючись до неї ще більше. Він повільно підняв її руку до своїх губ і з трепетом поцілував її пальці, не відриваючи погляду від її очей.

— Я зроблю все, щоб ти могла вірити мені. І навіть більше, — прошепотів він.

В їхніх очах була німа тиша, де водночас були відповіді на запитання, які їх обох мучили. Їхня зустріч була не просто політичним актом чи збігом обставин - це була щонайменше доля. 
___________________________________
Одну історію завершено, іншу розпочато.

Любі читачі - запрошую вас до нової історії - ʼЗлочинна союзниця - імператриця?ʼ Обіцяю, сумно вам не буде ✨

Кінець