Гесіод - Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла

/360/ З ними — Евдора, і Тíхе, і Амфірó, й Окіроя,

Ще ж і Стікс, а вона з-між усіх них — найвидатніша.

Ось вони, що з Океана й Тетіди на світ народились,

Дочки найстарші, крім багатьох іще інших, а разом —

Їх є три тисячі Океанід тих, дів струнконогих.

По суходолах вони та в глибинах солоного моря,

Світле потомство богинь, усюди порозселялись.

Стільки й інших є Рік шумкоплинних, синів Океана,

Що привела їх на світ достойна пошани Тетіда.

Смертній людині годі усі ті ймена їхні знати,

/370/ Кожен знає своїх, при яких він живе, поіменно[62].

Тея[63] — велетня Гéліоса і блискучу Селену,

Й Éос, що на землі присвічує смертному люду,

І невмирущим богам, які небо широке посіли,

З Гіперіоном, в любові, піддавшись йому, народила.

З Крієм зійшовшись, богиня з богинь, Еврібíя зродила

Сина — Астрея[64] великого, з ним і Палланта, а далі —

Й Перса, що мудрістю серед усіх великою зблиснув.

Еос — вітри народила Астреєві непогамовні:

Світлого, в чистому небі, Зефіра, стрімкого Борея

/380/ Й Нота, богиня — богові, з ним у любові зійшовшись.

Потім Ерігенíя[65] — Ранкову Зорю народила

Й ті, що вінцем для неба всього, — ясносяючі Зорі.

Стікс[66], Океана дочка, покохавши Паланта, зродила

Заздрість і Ніку в палатах на світ привела струнконогу,

Силу ще й Міць — життя дала дітям найвидатнішим.

Одаль од них у Зевса нема ні житла ані дому,

Ані дороги, якою б їх бог той не попровадив, —

Завжди при Зевсові, що гримотить, вони засідають.

Так-бо задумала Стікс, несмертельна Океаніда,

/390/ В день, коли всіх богів на Олімп розложистий скликав

Сам Олімпієць, велитель громів, і мовив до збору,

Що аніхто з них усіх, хто на прю з Титанами стане,

Й крихти не втратить з дарів і шану, якою раніше

Кожен втішавсь між богів, збереже такою й надалі.

Мовив ще: в Кроноса хто ні дарів не мав, ні пошанівку, —

Матиме шану й дари: справедливість того вимагає.

Першою, отже, безсмертна Стікс на Олімп завітала

З дітьми, спонукана тим, що батько любий намислив.

І вшанував її Зевс, і дари їй склав незвичайні, —

/400/ Бо ж і сама для богів найбільшою клятвою стала.

Дітям же він при собі назавжди жити дозволив.

Що обіцяв, те й виконав він, усіх вдовольнивши,

Сам же, могутності повен, наказує і владарює.

Феба, ступила на ложе любовне жагучого Кея

І народила, богиня — від бога, у пору належну

Завше привітну Летó у темно-фіалкових шатах,

Що на Олімпі була найлюбішою вже від початку,

Милу і смертним, як і богам усім вічно живущим.

Ще народила й Астéрію славну; у дім свій просторий

/410/ Перс упровадив її, щоб жоною своєю назвати.

Й та привела Гекату на світ. От її щонайбільше

Зевс-Кронід цінував, дари їй вділяв найсвітліші:

Має ж бо частку землі і моря безплідного частку,

Й долю багатого зорями неба вдостоїлась мати.

Тим-то вона з-між безсмертних усіх — у шані найвищій.

Й нині ще, хто з земнородних людей, складаючи жертву,

Як і годиться, молить богів, то всякчас закликає

Також Гекату — й випаде честь прохачеві велика,

Як молитвам його зволить богиня слух прихилити:

/420/ Щастям наділить, добром — таку їй даровано силу.

Скільки-бо всіх зродилось божеств од Землі та од Неба

Й честі взяло — якась частка від них і Гекаті дісталась,

Не утискав її Кроноса син ні у чому; нічого

І не забрав, що при перших богах було в неї, Титанах:

Має — що мала тоді, який випав наділ їй спочатку.

Хоч одиначка, без брата, але — в неї шана не менша,

Славні й дари — на землі, на небі й глибинному морі.

Й більшого має чимало добра, шанована Зевсом.

Поміч, кому забажає, подасть і всіляко сприяє,

/430/ Й на агорí вирізняє того, хто припав їй до серця.

А мужевбивча війна надоспіє і дійде до зброї —

Й тут підставляє богиня плече, кому лиш захоче,

І перемогу зичливо дає, честь і славу приносить.

А на судах побіч влáдарів, гідних хвали, засідає;

Також і там, де мужі у сприті змагаються й силі,

Є та богиня — сприяння своє виявляє й підмогу.

Хто ж узяв гору силою й міццю — той легко і радо

Славну бере, щоб шана й дітям була, нагороду.

Ще ж і в кінних змаганнях вона, кому хоче, сприяє

/440/ Й тим, які на суворих шляхах темно-синього моря.

Люд і гулкому землі Потрясателю[67], й тій же Гекаті

Молиться: легко ж вона врожаєм порадує поле,

Легко — й позбавить, лиш забагне, в саме переджнив’я.

Враз із Гермесом худібку у стайнях множити може —

Хай це воли, а чи кози в оборах, а чи отари

Густорунних овець, — аби лиш того захотіла:

Збільшить — із декількох; з багатьох же — декілька лишить.

Тож, хай без брата вона, одна, й від матері тільки, —

Шану в безсмертних богів вона має й дари ті великі.

/450/ Зевс годувати й малят їй довірив, які після неї

Вздріли, як сходить Зоря, що довкіл озирає все, — Еос.

Їх і годує з тих пір, удостоївшись честі такої.

Славні у Реї, що з Кроном кохалася, діти родились:

Гéстія[68], щедра Деметра і Гера у злотих сандалях,