Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Історичний любовний роман » Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде, Вікторія Ковзун 📚 - Українською

Вікторія Ковзун - Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде, Вікторія Ковзун

188
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде" автора Вікторія Ковзун. Жанр книги: Історичний любовний роман.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 128 129 130 ... 132
Перейти на сторінку:
Розділ 32. Розбійники планують тихо

Але наступний день був складним лише для хлопців: вони знову нишпорили по всіх закутках Андерталю, збираючи інформацію. А ми з Беатріче займалися тим же, що й минулого разу: вищезгаданий стан не проходив, тож я гідно зносила кільканадцяту лекцію з малювання патичками… У голові все відлунювали Пітові слова. Так, на такий біль і справді треба такі очі.

Я дивувалась, як у нього виходить ховати все в собі, щоб ніхто нічого не підозрював… І так швидко перемінюватись. Виглядати так, наче нічого не було. Бо вже зранку він виглядав, як завжди, а під вечір діловито й серйозно проводив зібрання.

Вислуховували здобуту інформацію.

– Одним словом, – вів Піт, – охорона королівська якою була тупоголовою, такою й залишилась… Боятися треба тільки принца і його наближених, які повернулися з ним з-за кордону (він їх і поставив наших стерегти). Після того, як ми його обскакали, ми вирішили, що все, що про нього розказувати — пусті вигадки. І… так! Розповіді про нього не відповідають дійсності – бо на ділі він ще вправніший та небезпечніший, ніж говорили!

– Я випитував, – кинув Щогла, – то кажуть, що фехтує він, ще краще, ніж Піт (але не будемо вірити цим брехунам, мати їх каракатиця!), а в бою може вистояти і проти кількох десятків нападників.

– Ти випитував, – вставив Гастон, – а я бачив. Дивився здалеку, як він фехтує… І це просто щось. Це страшно, хай йому грець. Він так фехтує, що до нього підійти неможливо!

– А ми натрапила на кілька чжанжітхів, – під’єднались джарайці. – То вони казали, що принц так фліртує…

– Фехтує, – виправив Пірс.

– Так, фехтує, фехтує, – закивав Нілс. – Так фехтує, що на нього і сто джарайців буде замало!

– А чжанжітхи знають, як б’ються джарайці!

– Так, вони бачили, як ми мову виборювали! Проти чжанжітхів виборювали!

– А якщо вже чжанжітхи так кажуть, то принц Андре точно… точно… неважний? Непереважний? – почав клацати пальцями.

– Непереможний, – видавила я.

Невтішний вердикт справив гнітюче враження.

– Але це ще не все, – тяжко видихнув Піт. – Ми говорили про нього тільки як про страхітливого воїна… А це лише одна сторона медалі. Бо коли він береться за командування, то навіть ті королівські охоронці, які наскрізь тупоголові й продажні, починають являти собою небезпеку. Образно кажучи, якщо раніше вони бачили нас – і заривали носом в землю… То вигляд клятого Андре їх лякає ще більше, і вони лаштуються у стрій та шкірять алебарди.

– Кажуть, він останнього боягуза може вишколити до майстерного воїна.

– Таким чином, покидьок Андре становить небезпеку не лише як майстер фехтування, а як умілий командир, – дійшов висновку Піт. – Тому в першу чергу знешкодити потрібно його, щоб уся королівська охорона повернулася до старих звичок і не здумала чинити опір… І зробить це Ізабель.

– Що?! – скрикнула я.

Ні, якщо я раніше казала, що у мене «відпала щелепа», то я ще не знала, що таке справді «відпала щелепа».

– А чого ти дивуєшся? Нам до нього не підійти — усіх в лице пам’ятає. А ти не будь скромницею! Трохи правильної обробки – і на тебе всі так вішатимуться, що відбою не буде. Повір мені, навіть той вилупок принц перед тобою не встоїть. Якщо постараєшся, звісно, – додав він.

– А щоб ти хотіла знати, німфочко, – кинув Гастон, – ти геть повне право маєш на його симпатію: принцеса, як-не-як.

– Ну? – глянув Піт.

– То ти хочеш, щоб я його звабила, а потім вирубила, коли він найменше на це очікуватиме???

– Так, – відверто сказав Піт.

– Прекрасно! – фиркнула я і потупала до свого моху.

– Завтра обговоримо план детальніше! – гукнули вслід мені.

 

І цілу-цілу ніченьку, і з самого ранку я про це думала… Навіть мох видавався куди твердішим, ніж він є, а найменша нерівність – чи виїмка, чи виступ – так муляли тіло, що сон прийшов лише далеко за північ. І все ще так-сяк… от тільки пішов цей сон не так далеко від півночі, як би хотілось.

Проснулась. Сиджу і думаю, сиджу і думаю… Ще хилитаюсь чогось.

Гарну роль він мені видумав, нічого не скажеш! Прибити його хочу. Та ще й з муками.

У-у-у… Ну, і що мені робити? А раптом я все завалю?

У-у-у… Ну, і як мені знешкодити того паскудника? Ломакою, по звичці? Тільки де візьму я ту ломаку посеред королівського палацу?!

– У-у-у… – цього разу вже вголос.

Не витримала й вийшла на свіже повітря.

Світало. Ще мляве сонячне проміння показувало свою впертість та з лютим напором пробивалось крізь стрій верховіть. Очі, відвиклі від світла за ніч, сльозились і мружились. Це бешкетне проміння засліплювало їх.

Паскудника треба буде засліпити своєю красою.

Галасливе пташине сімейство, яке принадилась до нас ще зі вчорашнього сніданку, більше не виглядало таким обуреним. Це й логічно: сніданок ще не настав, і ми не встигли проронити таку мізерну кількість крихт, щоб вони розпочали нещадну звукову атаку. Зараз вони іще милі. Он пухнасті дітки повсідались рядочком і з захватом дивляться, як красень-татко воркоче щось до красуні-матусі, а красуня-матуся хоче порожевіти, але пір’ячко не дає.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 128 129 130 ... 132
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде, Вікторія Ковзун», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде, Вікторія Ковзун"