Влад Вірт - Хроніки Загрії: Туманний світ, Влад Вірт

Ведмідь, ухиляючись від ударів, б’є булавою з розмаху, намагаючись поранити тварюку, щита в його руці не має. Думаю, приклад мого польоту наочно продемонстрував безглуздість такого захисту.

Злагоджена робота загону дається взнаки й Мурграндал поступово починає здавати позиції. На його тілі вже було безліч середніх і глибоких ран, з яких замість крові текла темна смоляниста субстанція. Щоправда, завдяки високій регенерації частина порізів усе ж встигала затягнутися, та тільки нові рани з’являлися значно частіше.

Відійшовши на безпечну відстань Алія б’є магією, але її атаки практично не завдають монстру шкоди, зате непогано відволікають і збивають із пантелику. Скориставшись цим, Рааль застрибнув монстру за спину і добряче так пошматував крила, але невдовзі змушений був зістрибнути, коли монстр спробував скласти їх за спиною.

«Хаос вивірених ударів» — я з’являюся перед обличчям Мурграндала, кіготь встромляється в його праве око. Тварюка заносить для удару лапу, але я миттєво зникаю і з’являюся вже внизу біля ноги. Удар кігтем, лапи тварюки знову опускаються, бажаючи прихлопнути надокучливу мошку. Проявляюся над головою, удар кігтем у ліве око. Повертаюся назад, тварюка засліплена і крутиться на місці, гарячково розмахуючи руками.

Не скажу, що тепер битися стало набагато легше, але в мене був зовсім інший план, який я одразу озвучую.

— Ведіть його до краю обриву.

Алія відразу розуміє, що я задумав і дає команду:

— Чули Тана, зміщуємося до краю обриву.

Не перестаючи атакувати монстра, ми крок за кроком відступаємо до прірви. Буде цілком справедливо, якщо його спіткає та сама доля, яку він готував для нас.

Прискорившись, ми добігли до краю платформи, де збилися щільним натовпом, продовжуючи щосили галасувати та кричати, концентруючи на собі всю увагу тварюки. Разом із цим Алія всаджує в морду супротивника одну за одною вогняні кулі, які його ще більше лютують. Збожеволіла тварюка, забувши про будь-яку обережність, мчить у наш бік, набираючи швидкість.

Й ось, коли вона вже готова була розтоптати нас, немов некерована фура, що зустріла на шляху затор із малолітражок, я застосував «масовий прокол буття», переносячи нас на десяток кроків назад за його спину. Далі стрибати не хотів, раптом тварюка все ж таки зуміє зупинитися, тоді потрібно буде їй допомогти, але Великий Древній не звик відступати. Відштовхнувшись від краю платформи, Мурграндал за інерцією зумів пролетіти чималу відстань, але потім, все-таки піддався закону тяжіння.

Хоча, спочатку, тварюка ще намагалася махати крилами й лавірувати, але це тільки погіршило ситуацію. Підступні удари Рааля не пройшли безслідно. Крила виявилися сильно пошкодженими і Мурграндал, який спробував із їхньою допомогою втриматися в повітрі, тільки ще більше віддалився від вершини. Глухий удар ознаменував фатальну зустріч Великого Древнього із загостреним скельним виступом, який розпоров йому тіло. А потім, платформу струсонув удар, що кинув нас на підлогу і змусив відчути викид неймовірної кількості ефіру.

Алія, навіть присвиснула, коли зрозуміла, що її запас повністю відновився.

— Хана пернатому, — весело промовив Дангор.

— Ну, взагалі-то, пір’я в нього не було, — пробурчав Ведмідь.

— Байдуже, головне, що здох, — вліз у розмову Варлакс.

— Якось занадто легко, — тихо шепочу собі під ніс і одразу беру свої слова назад.

Руни на стінах арки, немов ожили та стали наливатися глянцевою чорнотою. З кожним ударом серця відблиски світла все нещадніше сліпили очі. Нам доводилося постійно відводити погляд, аби прокліпавши їх від сонячних зайчиків, знову поглянути на арку.

Еманації енергії, які наповнювали руни, потекли в центр арки, утворюючи в середині шар діаметром півтора кроку, з якого назад до рун плавними лініями, потяглися матово-білі промені, створюючи контури нової, досі невідомої руни. Але символ проіснував, лише кілька ударів серця і потім зник, а весь простір усередині арки перетворився на непроникну порожнечу, з якої вирвалася вугільно-чорна пляма й зі швидкістю блискавки попрямувала в наш бік.

Хоча не зовсім так — шлях істоти проходив трохи осторонь від нас

Силует Леворда розмазується в повітрі і вже за мить він стає на шляху тварюки. Розчерк сліпучого металу, швидкість, яка була доступна нашому супротивникові, просто вражала, але й Леворд діє за межами людських можливостей і встигає виставити вперед свій посох-спис, намагаючись затиснути лезо чужого клинка між вістрям списа та серповидним виступом.

У нього це виходить, і я встигаю роздивитися зброю тварюки, що вискочила з порталу: короткий держак, з обох боків якого розташовані золотисті леза, злегка вигнуті на зразок коси. Самого супротивника розгледіти не вдається, оскільки, наступної миті, метал посоха з дзвоном розколюється, ніби він був зроблений із кришталю й  у тіло Леворда вдаряється згусток чорної матерії. Сила удару така, що Альбінос не подаючи ознак життя із шаленою швидкістю ковзає по снігу і зривається з обриву в низ. А слідом за ним у безодні зникає і невідома тварюка.

Першою до тями приходить Алія і стрімголов кидається туди, де щойно розігралася найстрашніша для нашого загону драма, яка ставила хрест на подальшому його існуванні, адже Леворд, безсумнівно, був його серцем і мозком.  Мої друзі ледве не обожнювали альбіноса й понуро попадали на землю не вірячи своїм очам,  а от я, так до кінця і не визначився, хто ж він для мене — експлуататор, союзник чи командир. 

Можливо тому я  був єдиний, хто звернув увагу на такий знайомий вереск, що все голосніше лунав із боку активованого порталу, з якого нестримним потоком виплескувались свинорилі. І щось мені підказує, що саме виплеск ефіру, спричинений смертю Мурграндала, активував портал в центрі арки, але про це думати будемо пізніше, звісно, якщо виживемо.

— Шарги! — зривається з моїх вуст, буквально за мить до того, як півтора десятка своргів матеріалізуються навколо нас. Смарагдовий спалах — рефлекси Ведмедя і Варлакса спрацьовують як треба, й ось свинорилі визнають у здорованях своїх головних супротивників. Тим часом Алія продовжує бігти до урвища, не звертаючи увагу на бій за спиною, але на її шляху майже одразу з’являється наступна партія своргів.