Влад Вірт - Хроніки Загрії: Туманний світ, Влад Вірт

Алія змирилася з уготованою їй долею наложниці, а цей упир, хоча б стежив за собою і був модно вдягнений, що свідчило про його непоганий статок. Принаймні, голодною вона не буде. А те, що він стане користуватися її тілом, ну то таке, із часом звикне. Як же вона помилялася.

Новий господар виявився неофітом культу Езраілари, що платить свій останній внесок перед посвятою. Десять юних дів — така плата за вхід.

Якою вона була за рахунком ніхто не сказав, та й навряд чи це всерйоз її тоді хвилювало, адже наступні дні злилися в одні нескінченні тортури.

Нещодавно вбитий Послушник Заповіту дуже б здивувався тому, на що здатні люди. Тим паче, коли жертва, яка зазвичай після жорстоких тортур віддавала богам душу протягом кількох годин, на цей раз, попри всі зусилля катів, продовжувала жити й не бажала вмирати.

Шість днів, цілих шість довгих, нескінченних днів, сповнених болю, жалістю до себе і приниженням, протрималася Алія. Вона, навіть не підозрювала, що за сила підтримує в ній життя, втім, як і торговець, який став би кусати лікті, дізнайся, кого він примудрився продати за безцінь. Обдарований раб — та це ж цілий статок.

На третій день дівчина все ж таки зуміла частково впоратися з болем і тепер жила, тільки заради того, аби спочатку бачити, потім чути, а під кінець відчувати розчарування своїх катів, троє з яких, у якості покарання, тепер висіли поряд із нею.

У живіт Алії встромляється щупальце гнорла й одразу ще одне пробиває наплічник. Масивну голову потвори тепер утримують, лише три кінцівки. Міцно зціпити до хрускоту зуби — саме так Алія навчилася переносити тортури, от тільки той біль, що оселився всередині зі смертю Ведмедя, усе одно нікуди не бажає йти.

Два помахи мечем — щупальця гнорла відсікаються, проте продовжують звиватися всередині Аліїного тіла. З жахом усвідомивши, що недооцінив ворога, гнорл намагається відстрибнути назад, але магеса робить ледь помітний жест рукою, і з-під землі, підіймається невелика брила, затискаючи одне з небагатьох вцілілих щупалець. Тварюка втрачає рівновагу, завалюючись на спину, а зверху на неї застрибує тендітне дівчисько, занурюючи меч по саме руків'я в голову, але вже наступної миті її збиває з ніг лавина шаргів та ховає під своїми тілами.

Смерть Алії залишає мене наодинці з полчищем тварюк, збожеволілих від жаги вбивства. Що там казав Ведмідь, — наша смерть здатна підвищити їхній ранг.   — А хрін вам, не дочекаєтеся гади!

У мене в запасі залишився лише один "масовий прокол буття". Не впевнений, що вийде, але гірше за смерть уже точно не буде. Активую навичку,  відчуваючи, як електризується повітря в мене за спиною, а тіло сковують судоми розряду.

Мене переносить  на один з небагатьох відносно рівних кам’янистих виступів, розташованих на схилі гори. Я його чудово запам’ятав, коли ми підіймалися нагору. На жаль, але прокол активувався у момент, коли запущена своргом блискавка поцілила мені у спину і її інерції виявилось достатньо аби скинути мене у низ. 

Я шкереберть покотився по снігу, раз за разом вдаряючись об невеликі виступи, що виникали на моєму шляху, от тільки болю чомусь не відчував, втім, як і власного тіла.

Падіння закінчилося завдяки масивному валуну, що встав на моєму шляху. Почувши  хрускіт, байдуже відмітив, що  примудрився ще щось зламати, хоча здавалося у мене вже не залишилося цілих кісток. 

А далі, я продовжив лежати й байдуже спостерігати  за тим, як платформа відправляє вниз чергову партію шаргів. За ними одну й ще одну, а життя все ніяк не бажало залишати моє змучене тіло й навряд чи тут справа в підвищеній регенерації. Найімовірніше, я з тих сумнівних щасливчиків, чия подальша доля — лежати овочем на ліжку, як повчання майбутнім горе-екстремалам.

Нарешті, час, холод та отримані травми беруть своє і моя свідомість провалюється в рятівну порожнечу.

Активовано навичку «берсерк».

Навіть сама смерть не здатна впоратися з вашою люттю і бажанням жити. Біль, втома, спокій невідомі вам доти, доки ворог не переможений. Ефективність вашого тіла, уміння і міць навичок, збільшені в шість разів, а міцність броні та сила ураження зброї — удвічі.

Обмеження — час дії навички не більше 700 ударів серця.

Від автора!

Дорогі читачі, дякую за той час, що були зі мною та героями Хронік, переживали та сподіваюсь, подумки підтримували їх під час важкого шляху на північ. У мене є невеличке прохання до Вас. Поділіться враженням від твору у коментарях - це допоможе  зростати як автору.

Ну а про дату публікації другої частини Хронік я напишу сьогодні ввечері у своєму блозі, тож раджу підписатися на сторінку, тим паче, що публікація почнеться вже дуже скоро))))))

Кінець