Марк Лапкін - Отець всіх лис, Марк Лапкін

- Дінг-Тхонг не допоможе настоятелю, - попередила Лула, - він у коматозному стані.   

- Нічого, як-небудь заштовхаємо йому це в глотку, - із цукеркою в руці говорив Олег. - Якщо треба - розжую це за Рибу, щоб йому легше ковталося. Дінг-Тхонг уже в моїй крові й гірше мені не стане.

Лула покрутила головою в сторони.

- Дінг-Тхонг - це пустушка, - сказала Лула.

- Що ти називаєш «пустушкою»?

- У тебе в руці не секретна розробка вчених разом з Отцем, - говорила Лула. - Вищий служитель просто приїхав сюди з Південного Сходу, де місцевий лизоблюд всучив йому два кошики цукерок, зроблених якимось кондитером.   

Олег сильно насупив брови.

- Я бачила такий самий Дінг-Тхонг у дитинстві. Моя мати допомагала творцеві в кондитерській, і той пробував робити багато різних солодощів. Рецепт цей давній і знайти навіть фотографії цих цукерок не вдасться, - продовжувала розповідати Лула. - І я ось два дні намагалася згадати, як той творець називав ці цукерки... «Майя Тханг», здається.

Лула зробила паузу, щоб дати Олегові можливість сказати щось, але той не надавав значення нічому зі сказаного.

- Вищий служитель над усіма нами пожартував, - підвищивши голос, сказала Лула. - У тебе в руці цукерка з дуже рідкісних інгредієнтів, але не більше того.  

- Звісно, - іронізував Олег, - тепер повтори це все мертвим послідовникам Праведного Слива.

Лула кинула золотий ключ на землю.

- Повір мені, ти з'їв всього-на-всього цукерку і твоєму життю нічого поки що не загрожує, - немов не помічаючи Мару, яка ширяла над містом, заспокоювала Лула. - Ти точно не вмираєш.

- Не мені це говорити, Лула з храму Святого Ігуана, але віра твоя слабка, - підсумував Олег і забрав настоятеля Рибу з плеча Лули.

- Ти так хочеш, щоб настоятель Риба подавився і помер? - запитувала Лула.

- Він не може померти, адже він ніколи й не жив, - процитував Рибу Олег.

- Настоятелю дуже важко зараз, але навіть якщо в нього в запасі й залишився останній подих, я не можу за нього ухвалювати такі рішення, - говорила Лула і потягнулася забирати Рибу назад.

Олег схопив товсте передпліччя Лули і, на свій подив, зміг пересилити Чемпіона Святого Ігуана.

- Зате я можу, - сказав Олег.

- Якби Святий Ігуан був поруч - він би все це не схвалив.

- Чудово, адже тоді в нас з'являється шанс, що він сюди особисто прийде і якось висловить своє невдоволення!

Лула відвернулася і єдиним оком спостерігала, як чорні ряси вбивають і гинуть під натиском нескінченної орди. Олег же намагався через зуби пропхати Дінг-Тхонг настоятелю Рибі.

Вдавалося погано. Квадратна цукерка розсипалася на три частини і дві з них упали на підлогу. Олег почав шукати ці шматки серед пилу, щоб підібрати.

Обтрусивши кожен зі шматочків від бруду, він заново спробував запхати їх Рибі в рот. Цукерки знову вивалювалися.

Можливо, Риба все чув? Можливо, він не хотів гарантованої смерті, з'їж він цю цукерку? Крім цих 2-х, запитань могло бути і ще більше. Однак голова Олега зараз була вільна від подібного, адже після довгих спроб у нього нарешті вийшло запхати всі три шматочки Дінг-Тхонга Рибі в рот.  

Залишалося сподіватися, що цукерка сама якось розсмокчеться, адже затули Олег Рибі ніс, той навряд чи щось проковтне, скоріше просто задихнеться.

Демон Мара не ширяла над одним місцем, вона рухалася вперед разом із повільним вітром. Демон спокійно наближалася до сторони, де лежав монах у червоній робі.

Навіть коли ніч була зовсім молодою, все пов'язане з Марою вже поглядало в бік старого в червоній робі та його золотого ключа.

Частина чорних ченців Священномученика Явора відбилися від більшості, яка боролася. У вузькому колі вони по черзі почали витягати з чорного мішка хусточки. Коли один із них витягнув хустинку з чорним хрестом, цей інок одразу залишив коло і побіг назустріч Марі, яка левітувала. По дорозі йому зустрічалися дрібні породження Мари, але їхні тонкі шиї навіть не тупили його меч.

Юнак у чорній робі наблизився до Мари як жодна душа до нього, аж доки невидимий прес не склав його спину і сталевий меч впоперек. Немов шматочок небосхилу обвалився і впав у це саме місце.

На відміну від своїх нащадків, у Мари були очі, і коли розчавлений сміливець із Заходу скінчився, він все ж зміг привернути Її увагу. Від самої своєї появи цей юнак уже був героєм, ми лише дізналися про це пізно.

Однак втрата цього ченця дала народження можливості, на яку так чекав монах-царевбивця.

Від самої появи Мари, Чемпіон Святого Хавкіна почав залазити на високу несучу стіну, що дивом продовжувала стояти. Він міг ризикнути і напасти на Демона раніше, але розгону для стрибка тут не було, тому йому і було потрібно пропустити Мару далі.

Монах-чемпіон узяв своє срібне шило міцніше і ногами відштовхнувся від стіни. Вільний стрибок дозволяв під час польоту йому додумувати, як він зможе прорватися крізь темно-коричневе волосся просто до шиї Демона.